– У чому, на думку молодого панича, полягає богохульство? – перепитав незворушний Мошка.
– Ти розмовляв із мертвими!
– Хіба ж?..
– Не бреши, хитрий юдо, це твої слова!
– Хіба молодому паничеві невідомо, що людська душа не помирає разом із тілом, а підноситься у вищі світи? Ті, хто за порогом цього світу, зовсім не мертві…
– Так, але…
Степан затнувся, бо не знав напевно, як краще заперечити євреєві.
Можна було презирливо кинути йому в обличчя тираду про те, що Бог давно вже відвернувся від юдеїв, і після підлого вбивства Христа всі вони, від найменшої малечі до старезного дідугана, недостойні навіть розпечені сковорідки у пеклі разом з чортами лизати.
Можна було процідити крізь зуби, що єврейський божок – це гаманець із червінцями, а тому після смерті вони відправляються не на небо, а до компанії свого «святого» – Юди Іскаріота.
Можна було…
Так, багато чого можна було би сказати, та одне-єдине юнак розумів твердо: не може душа загиблого єврея йти до Божого престолу! Адже це суперечило абсолютно всьому, що знав Степан, чого навчали в академії та що говорили всі його знайомі.
Втім, поки юнак підшукував підходящі слова, Мошка несподівано запропонував:
– А що сказав би молодий панич, якби Моше допоміг йому пересвідчитись у тому, що все ним почуте – правда?
– Тобто?.. – Степана настільки спантеличили попередні зізнання єврея, що тепер він навіть не мав сили обуритися по-справжньому.
– Правда все, що Моше казав про вищі світи та людські душі, котрі перебувають там, як душі Мар'ям та нашого ненародженого сина.
– То ти все ж таки чаклун?
– Вейз мір! То не є чаклунство, то є світле Божественне знання.
– Людина не може того знати…
– Ті, хто практикує кабалу, – вони можуть.
– Що-о-о?!
Тільки-но Мошка згадав кабалу, як жива Степанова уява одразу намалювала щось середнє між жахливим відьомським шабашем та людським жертвоприношенням. І його бідолашний батько пригрів коло себе отаку-от жахливу зміюку!.. Та цей Мошка… він же сам справжнісінький дідько! Годі й дивуватись, що батькові дні скінчилися десь у московському казематі. Боже ж мій…
– Ті, які мандрують у вищі світи, перебуваючи у вищому духовному стані, вони знають: немає живого та мертвого – є душі в людських тілах і душа у вищих світах; немає минулого, теперішнього та майбутнього – є лише п'ять світів, що відділяють людину від престолу, на якому сидить Га-Шем. То чом би двом або трьом люблячим душам не зустрітися в одному з вищих світів?
Мошка говорив надто спокійно та розмірено, без жодної тіні хвилювання або слабкості, що зазвичай супроводжують брехню. І все ж таки Степан ну ніяк не міг повірити єврею! Не міг – і край!!!
– Вищий світ – це небо, рай. А нижчий – пекло. Окрім них нема нічого, анічогісінько! – юнак вирішив не здаватися нізащо.
– Вищі світи – це Асія, Єцира, Брія, Ацилут, Адам Кадмон. А далі – світ Безкінечності[14], або ж сам Всемогутній, благословенне святе ім'я Його.
– Боже, Ти чуєш це – чом же не скараєш нечестивця?! – скрикнув Степан у розпачі.
– Запевняю молодого панича: Га-Шем слухає нашу вчену бесіду дуже-дуже уважно, – посміхнувся Мошка. Побачивши ту безневинну посмішку, Степан відчув, що абсолютно програв суперечку, тому лиш знесилено мовив:
– І як ти тільки не боїшся говорити мені подібні речі!..
– А чому Моше мусить боятися?
– Бо кабала – то ваша велика жидівська таїна, от чому!
Єврей лише всміхнувся:
– Вейз мір, то справді велика таїна… Але для тих лише, хто не бажає проникнути під її покрови.
– Тобто?..
– Близько півтора століття тому великий ребе Арі[15] сказав: віднині таємне знання стане відкритим для кожного, хто не полінується подолати цю мудрість. Молодий панич здатен на це, тож Моше вказує йому гідний шлях.
У Степанових очах застигло німе питання, тож Мошка повів далі:
– Всемогутній Га-Шем допустив, щоб серце молодого панича було розбите…
– Брешеш: люди розбили моє серце, а не твій жидівський божок.
– Розбили серце і справді люди, та якщо не буде на те волі Всемогутнього, жоден волосок не впаде з голови молодого панича! Що вже казати про людське серце…
Степан змушений був промовчати.
– Отож, Га-Шем допустив, щоб серце молодого панича було розбите, та біда в іншому: молодий панич так і не зрозумів, чому Га-Шем допустив таке!.. Хоча це свідчить про велику любов Всемогутнього до молодого панича…
– Нічого собі – «любов»!..
14
Згідно з кабалістичною традицією, назви вищих світів у порядку сходження від земного до небесного.
15
Повне ім'я: Іцхак Лурія Ашкеназі (1534—1572) – один з великих кабалістів, що жив у XVI ст.