Ми віримо в те, що національна держава, а разом з нею і демократія є явищем ХХ століття, але не ХХІ. Шлях до автономії і свободи продовжується, але не веде до великих демократій. Він веде до децентралізації і організації людей в невеликі адміністративні одиниці, які створюються і розвиваються їх учасниками.
Дехто може сказати, що більшість людей не здатні бути вільними. Що вони не мають бажання брати на себе відповідальність жити незалежним життям. Що ними потрібно керувати для їх власного добробуту. Але це той самий аргумент, який висловлювався на захист рабства чи проти емансипації жінок. Рабство не можна забороняти, тому що афро-американці не здатні самостійно піклуватись про себе. Крім того, більшість навіть не хоче бути вільними. Жінкам не можна надавати рівні з чоловіками права, тому що вони не здатні утримувати себе і забезпечувати свої потреби, якщо будуть незалежними. Але реальність виявилась іншою. Буде так само, коли демократична держава-нянька зникне. Люди виявляться на дивовижу самостійними, якщо їм дадуть шанс. Звичайно, вони не вирішать жити окремо від кожного, але вони самоорганізуються на власний вибір в окремі групи, компанії, клуби, профспілки, асоціації, спільноти та родини.
Люди, звільнені від паралізуючого контролю бюрократії і демократичної влади більшості, змінять світ у спосіб, який ми зараз не можемо передбачити. Як сказали Лінда і Морріс Таннехілл: "Багато небажаних умов, які зараз сприймаються як належне, зміняться у суспільстві вільному від уряду. Багато відмінностей будуть ініційовані ринком, який звільниться від мертвої руки урядового контролю – як фашистського, так і соціалістичного – а тому спроможний створити здорову економіку і набагато вищі стандарти життя для кожного."
Прийшов час для людей прокинутись і зрозуміти, що демократія не веде до свободи і автономії. Вона не вирішує конфлікти і не ініціює продуктивні і креативні процеси. Все навпаки. Демократія провокує антагонізм і обмеження. Центристські і примусові аспекти демократії провокують організований хаос, де індивідуальна свобода і динаміка неорганізованого ринку самочинно створюють порядок і добробут.
Люди надають перевагу свободі, ніж примусу. Їм до вподоби мати право вибору на вільному ринку, ніж лише визначати свої вподобання під час голосування. Чи знайдеться хтось, хто б хотів, щоб уряд вибрав йому автомобіль замість того, щоб самостійно зробити вибір?
Наразі слушний момент, щоб зрозуміти, що свобода, яку люди бажають для себе, повинна бути також дарована іншим. Неможливо бути вільним, якщо інші в неволі. В кінці кінців, вони можуть стати жертвами примусу, який вони – демократично – чинять над іншими. Вони риють самі собі могилу.
Рух за меншу демократію і більшу свободу може видатись для декого страхітливим. Ми всі виросли в національній демократичній державі в оточенні соціально-демократичних ідей. Нас запевняли в тому, що наше суспільство "найкраще з усіх можливих на світі".
Тим не менш, сьогоденна ситуація не є кращою. Настав час відверто подивитись в очі цій реальності. Уряд це не благодійник чи Санта Клаус. Це егоїстичний монстр, який ніколи не насититься і скоріше придушить незалежність і автономію своїх суб’єктів. Це монстр підтримується демократією: ідеєю, що життя кожного може контролюватись більшістю.
Настав час відмовитись від ідеї, що Люди – а отже і Держава – мають право на керування. Що нам житиметься краще, якщо уряди, а не ми самі, будуть визначати як нам жити і як витрачати наші гроші. Що демократична одна-на-всіх ідеологія принесе гармонію і добробут. Що ми виграємо від демократичного примусу.
Настав час звільнитись від тиранії більшості. Нам немає що втрачати крім кайданів, які зв’язують нас один з одним.
Післяслово – Лібертаріанство і демократія
Наша критика демократії була написана з перспективи лібертаріанства. Лібертаріанство – це політична філософія заснована на праві кожного індивіда на власне тіло і життя, а отже і на плоди власної праці. Альтернативою цьому є феномен керування людьми життям і працею інших (або – що малоймовірно – всі керують всіма). Відповідно до лібертаріанства така ситуація несправедлива. Лібертаріанство базується на принципі, що перед особистістю не стоїть обов’язок приносити себе в жертву колективу, що має місце за соціалізму, фашизму і демократії.