Та щось Мокра все ж дратувало. Злотний мав рацію, хай йому грець. Якщо вам треба було дуже-дуже швидко передати інформацію за п’ять сотень миль, то «Шлях» існував саме для цього. От якщо ви хотіли обгорнути листа подарунковою стрічкою — тоді вам було до Поштамту.
Йому подобалися «Гну». Вони мислили свіжо і своєрідно; які б заклинання не причаїлися в камені давньої вежі, вони б напевне не зашкодили подібним мізкам, оскільки ті, в певному сенсі, мали щеплення від божевілля у вигляді хронічної легкої ненормальності. Всі семаграфісти по всьому «Шляху» були... окремим підвидом людей. Вони не просто виконували роботу — вони нею жили.
Але Мокр не міг не думати і про все погане, що могло статися через зупинку семафорів. О, звісно, коли семафорів взагалі не було, такі речі вважалися нормою — але це зовсім інша справа.
Він залишив «Гну» в старій вежі працювати пилками і молотками, а сам, у глибокій задумі, рушив назад до міста.
Розділ тринадцятий
В якому ми знайомимося з теорією сукно-простору — Кривко Ключиця — «Великий шлях» у вогні — Такий різкий, порізатися можна — У пошуках панни Любесерце — Теорія маскування — Ігор рухаєцця далі — «Якби ж ця мить ніколи не минула» — Сутичка зі «Шляхом» — Розгортання великих вітрил — Повідомлення отримано
Маструм Ридикуль, Архіректор Невидної академії, поклав кий на згин великого пальця й акуратно прицілився.
Біла куля вдарила червону кулю, і та повільно вкотилася в лузу. Це було важче, ніж можна було би подумати, оскільки більше половини більярдного столу служило Архіректорові шухлядою для паперів[65], і насправді, щоб дістатися лузи, куля мусила пройти крізь кілька стосів документів, пивний кухоль, череп із оплавленою свічкою в ньому та гори люлькового попелу. Так воно й сталося.
— Чудова робота, пане Впертонз, — сказав Ридикуль.
— Я назвав це «сукно-простором», — гордовито сказав Зрозум Впертонз.
Кожна організація потребує у штаті хоча б однієї особи, яка розуміє, що насправді відбувається, чому це відбувається і хто це робить; у Невидній академії цю роль було покладено на Впертонза, який часто про це шкодував. У цій ситуації він виступав як декан факультету неадекватного використання магії, і його стратегічною метою було добитися затвердження бюджету цього факультету без зайвих дискусій.
Тож недарма з-під важкого старого більярдного столу виходив оберемок товстих кабелів, які крізь отвір у стіні й через галявину надворі тяглися аж до Високоенергетичної чароспоруди, де (Впертонз зітхнув) на його невеличкий трюк витрачалося до 40 % рунічного часу Гекса, мислячої машини Академії[66].
— Гарний термін, — мовив Ридикуль, прицілюючись для нового удару.
— Як фазопростір? — з надією сказав Зрозум. — Розумієте, щойно куля має зіткнутися з перешкодою, яка не є іншою кулею, Гекс переміщує її до теоретичного паралельного виміру з вільною ділянкою рівного простору, де зберігає й підтримує її момент імпульсу, доки не виникне можливість повернути її назад. Насправді це найважчий та найскладніший розділ чаклування в режимі нереального часу...
— Так-так, прекрасно, — сказав Ридикуль. — Ще що-небудь, пане Впертонз?
Зрозум зазирнув у свою папку.
— Є чемний лист від Правителя Ветінарі, який в інтересах міста цікавиться, чи не могла б Академія розглянути можливість прийняття, о, двадцяти п’яти відсотків не дуже здібних абітурієнтів?
Ридикуль просто крізь пачку академічних наказів загнав у лузу чорну кулю.
— Ми не терпітимемо, щоб зграя зеленарів та м’ясників вказувала Академії, як нам вести наші справи, Впертонзе! — суворо відказав він, цілячись у червону кулю. — Подякуйте їм за небайдужість і перекажіть, що ми, як завжди, й надалі прийматимемо сто відсотків цілковитих і доконаних тупаків. Приймати нездар, випускати геніїв — таким завжди був підхід Невидної академії! Ще щось?
— Тільки те повідомлення про сьогоднішні великі перегони, Архіректоре.
— О, так, та штука. Як мені вчинити, пане Впертонзе? Я чув, на Поштамт роблять високі ставки.
— Так, Архіректоре. Люди впевнені, що боги на боці пана Губперука.
— А вони теж ставлять? — поцікавився Архіректор, з утіхою спостерігаючи, як куля матеріалізовується по інший бік забутого сандвіча з яловичиною.
65
Ридикуль був першовідкривачем Принципу Раціонального Використання Всього Доступного Простору
66
В оригіналі «