— Дуже добре, — сказав Ветінарі. Він поклав папки на стіл, витягнув з шухляди ще одну папку, виклав її поверх решти і прикрив увесь стосик іншими паперами. — Тепер, будь ласка, запросіть гостей сюди.
— З ними пан Підступп, ваша високосте, — повідомив клерк.
Ветінарі безрадісно всміхнувся.
— Який сюрприз.
— І пан Хаббар Злотний, — додав Тулумбас, уважно дивлячись на боса.
— Ну звісно ж, — сказав Ветінарі.
Коли за кілька хвилин фінансисти вервечкою зайшли до кабінету, стіл для нарад у дальньому кінці приміщення сяяв абсолютно пустою поверхнею, якщо не зважати на лоток для паперів та стосик папок. Сам Ветінарі знову стояв біля вікна.
— А, панове. Як люб’язно з вашого боку було прийти на цю невеличку бесіду, — сказав він. — Я саме насолоджувався краєвидом.
Він раптом рвучко розвернувся і окинув поглядом групу спантеличених облич — крім двох, що спантеличеними не були. Одне з цих двох облич мало сірий колір і належало панові Підступпу, найвідомішому, найвисокооплачуванішому і, безсумнівно, найстарішому адвокатові міста. Він уже багато років був зомбі, хоча, схоже, смерть ніяк не вплинула на звички, які він мав за життя. Друге обличчя мало одне око і чорну пов’язку на іншому і всміхалося, як міг би всміхатися тигр.
— Особливо мене надихає той факт, що «Великий шлях» знову запрацював, — сказав, ігноруючи це обличчя, Ветінарі. — Якщо не помиляюся, вчора система не функціонувала протягом усього дня. Я саме замислився, як це сумно, адже «Великий шлях» життєво важливий для нас усіх, і, на превеликий жаль, він у нас лише один. Як я розумію, інвестори «Нового шляху» зараз дещо вибиті з колії, що, звісно, залишає «Великий шлях» на самоті, а отже, панове, й поза конкуренцією. Ох, та що ж я собі думаю? Прошу панство сідати.
Коли своє місце займав пан Підступп, Патрицій приязно йому усміхнувся.
— Здається, я знайомий не з усіма присутніми, — сказав він.
Пан Підступп зітхнув.
— Ваша високосте, дозвольте відрекомендувати вам пана Зеленм’яса від Асоціації співпраці «Анк — Сто», який є скарбієм компанії «Великий шлях», пана Муската від «Рівнин Сто Холдингс», пана Ґедзя[17] від Анк-Морпоркського торгово-кредитного банку, пана Крадька від «Анк Ф’ючерс (Фінансові радники)» та пана Злотного...
— ...від самого себе, — незворушно завершив одноокий.
— А, пан Хаббар Злотний, — промовив Ветінарі, дивлячись прямо на того. — Я такий... радий нарешті з вами познайомитися.
— Ви ж не ходите на мої вечірки, мілорде, — сказав Злотний.
— Прошу вибачення. Державні справи забирають дуже багато часу, — сказав Правитель Ветінарі без сліду ввічливості в голосі.
— Кожному з нас треба іноді розслаблятися, мілорде. Як то кажуть, на те й субота, щоб не все робота.
Дехто з присутніх, почувши це, затамував дихання — але на обличчі Ветінарі не ворухнувся жоден м’яз.
— Цікаво, — тільки й мовив він.
По тому Патрицій порився в папках, що лежали на столі, й розгорнув одну з них.
— Отже. Мої підлеглі підготували деякі нотатки, укладені на основі загальнодоступної інформації з Барбакану[18], — сказав він, звертаючись до адвоката. — Наприклад, щодо рад директорів. Звичайно, таємничий світ фінансів для мене загадка, щось таке, як загробний... даруйте, потойбічний світ; але в мене складається враження, що декотрі з ваших клієнтів, по суті, працюють одне на одного?
— І, ваша високосте? — спитав Підступп.
— Це нормально?
— О, ваша високосте, це досить поширене явище, коли люди з винятковою компетенцією засідають у радах директорів одразу кількох компаній.
— Навіть якщо це компанії-конкуренти? — уточнив Ветінарі.
Люди за столом заусміхалися. Більшість фінансистів дещо розпружилися. Цей чоловік явно був невігласом у бізнесовій сфері. Що він міг знати про складені відсотки, га?
Він же має класичну освіту. Та тут вони згадали, що цю свою освіту він отримав у Школі найманців, і їхні посмішки згасли. І тільки пан Підступп продовжував пильно дивитися на Ветінарі.
— Є методи — абсолютно доброчесні методи — забезпечити конфіденційність і уникнути конфлікту інтересів, ваша високосте, — сказав нарешті адвокат.
— А, це, мабуть... як же воно... «скляна стеля»[19]? — промовив Ветінарі, сяючи.
— Ні, ваша високосте. Це дещо інше. Гадаю, ви мали на увазі «агатійську стіну»[20], — м’яко виправив пан Підступп. — Ця система процедур дає всебічну й надійну гарантію того, що конфіденційність не буде порушено, якщо, наприклад, одна частина певної організації отримає у своє розпорядження привілейовану інформацію, яку інша частина організації могла б використати для неетичного отримання прибутку.
17
В оригіналі персонажа звати
18
Загалом так називалися захисні вежі перед брамами старовинних фортець, але тут, можливо, йдеться про площу перед центральною фортецею міста, де часто розташовувався ринок і можна було зібрати чимало чуток. —
19
«Скляна стеля» — уведений на початку 1980-х термін теорії ґендерних досліджень, який позначає кар’єрний рівень, вище якого де-факто не можуть сягнути жінки у великих корпораціях. —
20
Пародія на т. зв. «китайську стіну» — бізнес-термін, який в англосаксонських країнах дійсно означає систему процедур, призначену для збереження конфіденційної інформації брокерськими фірмами. —