— Що?! — обурився Мокр. — Нічого я не роблю! Хто тобі такого наговорив?
— Я Обчислив. Ви Вбили Два-Три-Три-Вісім[26] осіб, — спокійно повідомив ґолем.
— Пане Помпо, я в житті й пальцем нікого не зачепив. Я можу бути... в усіх сенсах тим, ким, як ви знаєте, я є — але я не вбивця! Я навіть меча ніколи не оголював!
— Так, Це Правда. Але Ви Крали, Незаконно Привласнювали, Шахраювали Та Фальсифікували Без Розбору, Бане Губберук. Ви Руйнували Підприємства Та Знищували Робочі Місця. Коли Банкрутує Банк, Голодують Зазвичай Не Банкіри. Ваші Вчинки Позбавляли Грошей Тих, У Кого Їх І Так Було Небагато. У Незліченну Кількість Способів Ви Наблизили Смерть Багатьох. Ви Їх Не Знаєте. Ви Не Бачили Їхніх Страждань. Але Ви Видерли Хліб У Них Із Рота Й Зірвали Одежину З Їхніх Плечей. Зі Спортивного Інтересу, Бане Губберук. Зі Спортивного Інтересу. Просто Щоб Насолодитися Красою Гри.
У Мокра відвисла щелепа. Потім він стулив рота. Потім розтулив його знову. І знову стулив. Дотепи не йдуть на думку саме тоді, коли конче потрібен хоч один.
— Ти всього лише ходячий глиняний вазон, Помпо-19, — нарешті пирхнув він. — Де ти цього нахапався?
— Я Читав Детальні Звіти Про Ваші Численні Злочини, Бане Губберук. А Перекачування Води Привчає Розуміти Важливість Логічного Мислення. Ви Оббирали Інших, Бо Ви Були Розумним, А Вони Були Дурнями.
— Хвилинку, переважно вони вважали, що це вони мене дурять!
— Бо Ви Заманювали Їх У Пастку, Бане Губберук, — відповів пан Помпа.
Мокр зібрався був багатозначно штиркнути ґолема пальцем під ребро, але вчасно передумав. Так можна було й залишитися без пальця.
— Гаразд, подумай ось про що, — сказав він. — Я за все це розплачуюся! Мене майже повісили, хай йому грець!
— Так. Але Навіть Зараз Ви Таїте Думки Про Втечу, Про Те, Щоб Якось Обернути Ситуацію До Своєї Вигоди. Як То Кажуть, Горбатого Могила Виправить.
— Але ти повинен підкорятися моїм наказам, так? — прогарчав Мокр.
— Так.
— Тоді розбий свою кляту макітру!
На мить червоні очі моргнули. А коли ґолем заговорив знову, Мокр почув голос Патриція.
— Ах, пане Губперук. Попри все, ви так і не схотіли слухати мене як слід. Панові Помпі не можна наказати самознищитися. Я не міг не припустити, що рано чи пізно ви до цього додумаєтеся. Якщо ви ще раз віддасте йому подібний наказ, це потягне каральні акції.
Ґолем знову моргнув.
— Як це ти... — почав Мокр.
— Я Вмію Досконало Запам’ятовувати Усні Інструкції, — сказав ґолем своїм звичайним громовим голосом. — Гадаю, Що Правитель Ветінарі Осягнув Ваш Спосіб Мислення І Залишив Це Повідомлення, Бо...
— Я про голос!
— Досконало Запам’ятовувати, Бане Губберук, — наголосив Помпа. — Я Вмію Говорити Голосом Будь-Якої Людини.
— Справді? Як це мило з твого боку.
Мокр, знову задерши голову, втупився в обличчя пана Помпи. Це обличчя завжди лишалося нерухомим. На ньому містилося щось подібне до носа, але насправді це був лише кавалок глини. Губи під час розмови ворушилися — боги його знають, як випалена глина могла бути такою еластичною (власне, вони й справді могли знати). Очі ніколи не заплющувалися — вони просто пригасали.
— Ти можеш по-справжньому читати мої думки? — спитав він.
— Ні, Я Лише Екстраполюю Вашу Попередню Поведінку.
— Ну...
Мокр, що було геть нетипово для нього, не міг знайти слів. Він продовжував дивитися в абсолютно незворушне обличчя, яке, однак, примудрялося виражати несхвалення. Він звик до поглядів розлючених, обурених, сповнених ненависті. Це було частиною його роботи. Але що таке — ґолем? Лише... грязюка. Випалена глина. Коли людина дивиться на тебе, як на грязюку під ногами, — це ще таке; але коли так дивиться сама грязюка, це викликає дивно неприємні відчуття.
— ...не варто, — неоковирно закінчив він. — Давай-но... попрацюй. Так! Попрацюй! Це твоє! Це те, для чого ти потрібен!
Її називали щасливою семафорною вежею — її, Вежу № 181. Вона була розташована досить близько до містечка Бумм, щоб працівник міг у вихідний піти додому, прийняти добру ванну й відіспатися, тільки, позаяк це був Убервальд, мало хто бажав пересуватися місцевими дорогами, і — це важливо — містечко розташувалося глибоко-глибоко в горах, а персонал не дуже любив мандрувати настільки далеко. За старих добрих часів минулого року, коли «година мертвих» наставала щоночі, у вежі всі й справді були щасливі, бо ж у сусідніх вежах і вниз, і вгору по Лінії година наставала тоді ж, коли і на Сто вісімдесят першій, тож з’являлася зайва пара рук для технічного обслуговування. Тепер техобслуговування на Вежі № 181 проводили на ходу або не проводили зовсім — зрештою, як і на всіх інших вежах — і все ж вона була широко відома як цілком хороше місце служби для людини.
26
В оригіналі ґолем говорить про «два крапка три три вісім людей». В традиційному англійському написанні чисел тисячні, мільйонні й так далі розряди виділяються крапкою або комою, тож 2.338 означає дві тисячі триста тридцять вісім. —