Чарівник
Ґендзі, 52 роки
Принц Хьобукьо, Хотару, молодший брат Ґендзі
Юґірі, Удайсьо, 31 рік, син Ґендзі
Імператриця-дружина, імператриця Акасі, 24 роки, дочка Ґендзі й пані Акасі
Третій принц, Ніоу, 6 років, внук Ґендзі, син імператора Кіндзьо й імператриці Акасі
Третя принцеса, монахиня-мирянка, Сан-но мія, 26—27 років, дочка імператора Судзаку, дружина Ґендзі
Каору, 5 років, син Третьої принцеси й Касіваґі (офіційно —Ґендзі)
Пані Акасі, 43 роки, кохана Ґендзі, мати імператриці Акасі
Ханацірусато, пані Літніх покоїв, кохана Ґендзі
Із настанням яскравої весни душа Ґендзі, втративши надію заглушити біль утрати, поринула у непроглядний морок. Як і завжди, у перші дні року приходило багато відвідувачів з поздоровленнями, але, пославшись на недугу, він нікого не приймав і, тільки дізнавшись, що завітав його молодший брат, принц Хьобукьо, велів провести його до себе.
сказав він принцові, а той відповів крізь сльози:
Спостерігаючи, як принц проходить під червоною сливою, Ґендзі, захоплений його стрункою постаттю, подумав, що ніхто краще за нього і не вміє милуватися квітами. У цей час вони тільки почали розпускатися. Раніше о цій порі тут звучала б музика, але нинішньої весни все було по-іншому.
Жінки, які здавна були на службі в Мурасакі, постійно ходили у жалобному вбранні й, хоч ні на мить не забували про покійну, проте знайшли собі розраду у турботах про Ґендзі, який не залишав будинку на Другій лінії навіть для відвідин будь-кого з близьких йому осіб. Тужачи на самоті, він тепер ставився байдуже до жінок, які колись, хоч на короткий час, все ж привертали його увагу, і навіть служниць, що залишалися чергувати у його покоях, тримав на відстані. Іноді, щоб розвіяти нудьгу, Ґендзі заводив розмову з жінками про минуле. Тепер, далекий від суєтних помислів, він часто згадував, як іноді засмучував Мурасакі своїми короткочасними любовними історіями. «Навіщо ж я змушував її страждати через випадкові примхи й легковажні захоплення? — думав він із запізнілим каяттям. — Незлопам’ятна, прозорлива, наділена незвичайним розумом, вона знала, яка глибока моя любов до неї, проте кожне нове свідчення моєї невірності доводило її до розпачу, змушуючи сумніватися у моїх почуттях». Багато жінок прислуговувало у будинку протягом років і, ясна річ, знали чимало. Зокрема, вони розповіли Ґендзі, як страждала Мурасакі, коли у садибу на Шостій лінії переїхала Третя принцеса, хоч зовні зберігала спокій і вдавала безтурботність... А як ласкаво вона зустріла його того ранку після заметілі, коли він, чекаючи, поки йому відчинять двері, ледь не задубів від холоду... Як вона ховала промоклі від сліз рукава, щоб він ні про що не здогадався. «Чи ж судилося нам коли-небудь зустрітися? — думав він уночі, згадуючи минуле. — Може, хоч уві сні?»
Всю ніч він не заплющував очей, а коли розвидніло, почув голос жінки, яка поверталася у свої покої: «Ой, скільки снігу!» Так, того далекого дня також падав сніг... Але тепер Ґендзі був сам-один, і його серце болісно защеміло.
проказав він сам до себе.
Помивши руки, Ґендзі за своїм звичаєм спробував заглушити своє горе у молитві. Служниці поставили біля нього жаровню, попередньо розворушивши у ній розпечені під попелом вуглини. Цюнаґон і Цюдзьо були готові розважати його розмовою.
«Минула ніч, проведена на самоті, здалася мені, як ніколи, сумною. Тепер, коли я мав би зі спокійною душею зосередитися на виконанні заповідей Будди, я переймаюся суєтними справами», — поскаржився Ґендзі й, поглядаючи на жінок, мимоволі подумав: «Адже якщо після смерті Мурасакі я прийму постриг, їхнє життя буде зовсім безрадісним...» У такі дні особливо важко було втриматися від сліз навіть байдужому, слухаючи, як Ґендзі своїм тихим голосом читає слова сутри. А що вже казати про служниць, які вдень і вночі бачили його засмучене обличчя?