Шоста дочка міністра, народжена від То-найсі-но суке, виросла такою красунею з добрим серцем, що навіть дочки його головної дружини Кумої-но карі з Третьої лінії не могли з нею зрівнятися. Не бажаючи, щоб у світі до неї ставилися зневажливо через низьке походження її матері, Правий міністр Юґірі перевіз її до Другої принцеси{102} у садибу на Першій лінії, яка, не маючи дітей, могла таким чином розвіяти свою самотність. «Якщо хто-небудь з цих двох юнаків хоч мигцем її побачить, — думав міністр, — то вже не забуде. Шанувальники жіночої краси не зможуть лишитися байдужими до неї». Не обмежуючи життя дочки надто суворими заборонами, він подбав про те, щоб в її покоях панувала по-сучасному приваблива атмосфера, яка б мимоволі спокушала чоловічі серця.
Того року бенкет на честь переможців змагань у стрільбі з лука мав відбутися у садибі на Шостій лінії. Збираючись запросити до себе всіх принців, Правий міністр Юґірі поставився до приготувань з особливою увагою. У визначений день в Імператорському палаці зібралися принци крові, які досягли повноліття. Сини імператриці Акасі відрізнялися миловидністю і благородною поставою, але найгарнішим був принц Ніоу. Четвертий принц, якого звали Хітаці, здався всім присутнім найнепоказнішим, мабуть, тому, що його матір’ю була проста наложниця кої. Як і завжди, ліві з легкістю перемогли. Змагання скінчилися раніше, ніж передбачалося, і Правий міністр Юґірі, залишаючи палац, запросив до себе в карету принца Ніоу, принца Хітаці та П’ятого принца, сина імператриці Акасі. Побачивши, що Каору (тепер уже у званні «сайсьо-но цюдзьо»), що належав до переможених, мовчки пробирається до виходу, міністр зупинив його. «Принци погодилися вшанувати мій дім своєю присутністю, — сказав він. — А ви не хочете приєднатися до них?» Сини міністра — Емон-но камі, Ґон-цюнаґон, Удайбен, — а також багато інших вельмож, запрошені на бенкет, розійшлися по каретах і рушили до садиби на Шостій лінії. Від Імператорського палацу до Шостої лінії було досить далеко, і поки гості їхали, посипався легенький сніжок, надаючи незвичайної чарівності сутінкам. Під мелодійні звуки флейт процесія заїхала у садибу на Шостій лінії. Здавалося, що лише тут можна знайти благословенний куточок Землі вічного блаженства, який радує душу у цю пору року.
Згідно зі звичаєм, у південних передніх покоях головного будинку обличчям на південь сіли цюдзьо і сьосьо з Лівої охорони — переможці змагань, а лицем на північ розмістилися принци і великі вельможі. Як тільки чашу з вином почали передавати з рук до рук, бенкет пожвавішав. А коли почали виконувати танець «Мотомеґо», то вітер від помаху рукавів приніс пахощі з розквітлих слив, які, змішавшись з ароматом, що линув від Каору, ставали ще принаднішими, і жінки, що спостерігали на гостей з-за завіс, не могли стримати захоплення: «Як жаль, що весняна ніч його{103} сховала у пітьму, але вона безсила сховати його казковий аромат...{104}»
Правий міністр, також заворожений незвичайною вродою і благородністю рухів Каору, запропонував: «Може, тепер нам заспіває Сайсьо-но цюдзьо{105}? А то він чомусь поводиться, немов чужий...» І юнак приємним голосом заспівав: «Там на рівнині у небесах, де боги живуть, вісім дів з’явилося...»{106}
Червона слива
Кобай, Адзеці-но дайнаґон, син То-но цюдзьо, брат Касіваґі
Макібасіра, господиня Північних покоїв у домі Адзеці-но дайнаґона, дочка Хіґекуро
Ооїґімі, 26 років, старша дочка Адзеці-но дайнаґона
Нака-но кімі, 24 роки, молодша дочка Адзеці-но дайнаґона
Дочка принца Хотару, пані Східних покоїв, дочка принца Хотару (Хьобукьо) і Макібасіри
Ніоу, принц Хьобукьо, 25 років, внук Ґендзі, син імператора Кіндзьо та імператриці Акасі
Юґірі, Правий міністр, Лівий міністр, син Ґендзі та Аої
Каору, Цюнаґон, 24 роки, син Третьої принцеси й Касіваґі
У той час Кобай{107}, молодший від Касіваґі син покійного Великого міністра, мав звання «адзеці-но дайнаґона{108}». З дитинства кмітливий, з привітною вдачею, він, швидко просуваючись по службі, досяг досить високого становища і впливу у світі, а також здобув особливу прихильність Імператора.
Кобай двічі одружувався. Його перша головна дружина давно померла, а другою стала дочка Хіґекуро{109}, попереднього Великого міністра, та сама, яка так не хотіла колись розлучатися з кипарисовим стовпом{110}. Свого часу її дід принц Сікібукьо одружив з принцом Хотару{111}, а після смерті чоловіка до неї почав таємно вчащати Кобай, який згодом вирішив, як видно, узаконити їхні стосунки. Перша дружина залишила Кобаю двох дочок. Він довго молив богів і будд подарувати йому сина, і от нарешті його нова головна дружина Макібасіра народила хлопчика. Від принца Хотару у неї була дочка. Кобай любив дівчаток однаково, не поділяючи на рідних і нерідну, і хоча, на жаль, через необачність служниць між ними іноді виникали непорозуміння, дружина, людина по-сучасному життєрадісної вдачі, великодушно залагоджувала будь-яку сварку, навіть якщо сама часом почувалася ображеною, завдяки чому про всю сім’ю між людьми не ходили жодні неприємні плітки і чутки.