Дочки одна за одною дорослішали, і Кобай справляв для кожної з них обряд Одягання мо. Навмисно для них він побудував новий просторий будинок на восьми стовпах. У південних покоях будинку, крім нього, оселилася його старша дочка Ооїґімі, у західних — молодша, Нака-но кімі, а у східних — дочка принца Хотару. Доля дівчини, що залишилася без батька, мимоволі викликає співчуття, але дочка принца Хотару, отримавши велику спадщину і від батька, і від діда, жила у повному достатку, ба навіть у вишуканій розкоші.
Як і слід було сподіватися, коли у світі стало відомо, з якою дбайливістю Кобай виховує своїх дочок, багато хто пропонував їм свою руку й серце. Навіть від Імператора і принца-спадкоємця натякали про бажання поєднатися з ними, але Кобай роздумував, кому віддати перевагу. Адже Імператор уже мав Імператрицю-дружину, з якою навряд чи хто міг би зрівнятися. Тож чи варто віддавати дочку в Імператорський палац, заздалегідь знаючи, що нею нехтуватимуть? У покоях принца-спадкоємця прислуговувала дочка Правого міністра Юґірі, що мала на нього винятковий вплив, і змагатися з нею також було нелегко. «То що ж, виходить не варто й пробувати? Так ніколи і не скористатися рідкісною нагодою, маючи дочку, яка здатна затьмарити багатьох?..» — думав Кобай і, врешті-решт, таки вирішив віддати на службу до принца-спадкоємця свою старшу дочку Ооїґімі, яскраву красуню, якій щойно виповнилося чи то сімнадцять, чи то вісімнадцять років.
Молодша дочка, Нака-но кімі, також надзвичайно вродлива, благородними рисами свого спокійного обличчя, здавалось, перевершувала старшу, а тому Кобай, вважаючи, що і вона заслуговує кращої долі, ніж бути дружиною простого підданого, час від часу мріяв: «От якби ж то принц Ніоу...». А тим часом принц Ніоу часто зустрічався із сином Кобая в Імператорському палаці і якось за розмовою з ним спробував заручитися його допомогою. Кмітливий на вигляд хлопець уже тепер давав надію на те, що його чекає успішне майбутнє. «Передайте батькові, — якось сказав йому принц, — що я хотів би познайомитися не лише з вами». Дізнавшись про це, Кобай задоволено всміхнувся: «Недарма я сподівався...». «Краще вже віддати свою дочку цьому принцу, — сказав він, — ніж відпускати її на службу в Імператорський палац, де її будуть затьмарювати інші. Якщо дочка йому сподобається і ми домовимося, то я, здається від такого можу і помолодшати».
Однак поки що Кобай передусім молився про майбутній вступ його старшої дочки у покої принца-спадкоємця, сподіваючись, що хоча б тепер сповниться обітниця, яку дали колись боги святилища Касуґа{112}, і заспокоїться душа його батька{113}, який до самої смерті не забував образи, завданої його старшій дочці. Отже Кобай віддав дочку у покої принца-спадкоємця і незабаром дізнався, що вона здобула його глибоку прихильність. Вважаючи, що не можна залишати без нагляду зовсім ще недосвідчену дівчину, дружина Макібасіра також переїхала у палац і клопоталася тільки про Ооїґімі.
У домі Кобая стало тоскно. Нака-но кімі тужила за старшою сестрою, бо звикла жити разом з нею. Дочка принца Хотару ніколи не сторонилася своїх зведених сестер. Дівчата спали в одному покої, разом навчалися різних мистецтв і віддавалися усіляким забавам, в яких дочки Кобая звикли вважати дочку принца своєю наставницею. Дівчина відрізнялася незвичною, майже хворобливою сором’язливістю і навіть матері рідко показувала своє обличчя. І водночас вона не була похмурою, а, навпаки, скромною вдачею приваблювала більше, ніж сестри.
Почуваючись винуватим перед пасербицею за те, що поспішив влаштувати долю передусім рідної дочки, Кобай якось запропонував дружині: «Знайдіть для вашої дочки гідного жениха, і я влаштую для неї все, як для власної».
«Здається, про таке вона ще не думає. А якщо ж ми наполягатимемо, то швидше за все зробимо її нещасною. Краще нехай буде так, як їй судилося. Поки я жива, я подбаю про неї. Але мені страшно від самої думки про те, що буде з нею, коли мене не стане! Я хотіла б, щоб тоді вона постриглася у монахині, а не зазнавала глузувань через легковажне одруження...» — крізь сльози відповіла мати, так пишаючись чеснотами своєї дочки, що Кобай мимоволі зацікавився нею.