«Невже він справді задумав видати її за мене?» — здивувався принц, і хоча його серце забилося від хвилювання, він відповів:
Безперечно, така ухильна відповідь засмутила Кобая.
А тим часом з Імператорського палацу повернулася дружина Макібасіра й, між іншим, розповіла чоловікові таке: «Коли наш син недавно після нічної служби у палаці вранці зайшов до нас попрощатися, то поширював навколо себе пахощі, на які ніхто не звернув уваги, а от принц-спадкоємець відразу здогадався. “Він був у принца Ніоу. Ось чому він уникає мене”, — поскаржився він. Може, ви написали принцу листа? Хоча начебто не схоже...»
«Так, це правда, — відповів Кобай. — Оскільки біля східного флігеля розцвіла червона слива, а я знаю, що її цвітом захоплюється принц Ніоу, то вирішив послати йому її гілку. А щодо пахощів, які вживає принц, то їм справді немає рівних. Навіть жінки, які служать в Імператорському палаці, не вміють так обкурювати своє вбрання. А от Цюнаґону{123}, духмяний від народження, не має потреби напахчувати себе. Цікаво, за які заслуги у минулому житті він отримав таку винагороду? Всі квіти на світі гарні, але краса червоної сливи, мабуть, залежить від її коріння. Тож і не дивно, що принц Ніоу хвалив нашу сливу». Ось таким чином цвіт сливи прислужився Кобаю у тому, щоб поговорити про принца Ніоу.
Хоча дочка принца Хотару із східного флігеля вже досягла зрілого віку і набула певного життєвого досвіду, але не мала жодного бажання виходити заміж за якогось чоловіка, як це заведено у житті. У цьому світі чоловіки зазвичай надають перевагу сильним, тож не дивно, що спостерігаючи зростання впливу Кобая у світі, чимало з них пропонували руку й серце його рідним дочкам. Життя їхньої зведеної сестри минало тихо й відсторонено. Але саме це привабило принца Ніоу, який під впливом похвальних чуток про неї вирішив, що тільки вона гідна стати його дружиною, і, наблизивши до себе її молодшого брата, потайки передавав їй листи. А тим часом Кобай, маючи намір видати заміж за принца Ніоу свою молодшу дочку, чекав, коли той відгукнеться на його пропозицію. З жалем спостерігаючи за його зусиллями, дружина Макібасіра, зі свого боку, нарікала на принца Ніоу, який усупереч бажанню її чоловіка даремно посилав листи її дочці, яка й не збиралася виходити заміж.
Однак принц, хоч і не отримавши жодної відповіді від дівчини, видно, і не думав відступати. «Може, не варто гребувати ним? — думала іноді дружина Кобая. — Адже кращого зятя з таким блискучим майбутнім, як у принца, не знайти». Разом з тим принц був занадто легковажним у своїх уподобаннях, таємні стосунки пов’язували його з багатьма столичними особами. Подейкували, що він усерйоз захопився дочкою Восьмого принца і часто навідувався до неї{124}. Навряд чи можна було покладати на нього великі надії, і мати перестала про це думати, але іноді сама, з чемності, таємно йому відповідала.
Бамбукова річка
Хіґекуро, колишній Великий міністр, чоловік Тамакадзури
Тамакадзура, Найсі-но камі, колишня Найсі-но камі, 47—56 років, дочка Юґао і То-но цюдзьо, названа дочка Ґендзі, дружина Хіґекуро
Акіконому, імператриця з палацу Рейдзей, 52—61 рік, дочка Рокудзьо, названа дочка Ґендзі, дружина імператора Рейдзея
Юґірі, Правий, потім Лівий міністр, 40—49 років, син Ґендзі та Аої
Імператриця-дружина, імператриця Акасі, дочка Ґендзі й пані Акасі
Імператор Рейдзей, син Фудзіцубо і Ґендзі (офіційно — імператора Кіріцубо)
Куродо-но сьосьо, Цюдзьо третього рангу, Сайсьо-но цюдзьо, син Юґірі
Кумої-но карі, пані з Третьої лінії, дружина Юґірі
Каору, Дзідзю четвертого рангу, Цюнаґон, 14—23 роки, син Третьої принцеси і Касіваґі (офіційно — Ґендзі)
Ооїґімі, Міясудокоро, 16—25 років, старша дочка Тамакадзури
Нака-но кімі, Найсі-но камі, 14—23 роки, молодша дочка Тамакадзури
Цюдзьо, Бен, То-дзідзю, сини Тамакадзури
Ніоу, принц Хьобукьо, 15—24 роки, внук Ґендзі
Кобай, Адзеці-но дайнаґон, потім Правий міністр, другий син То-но цюдзьо
Ньоґо Кокіден, дружина імператора Рейдзея
Третя принцеса, дочка імператора Судзаку, дружина Ґендзі
Те, про що я вам тепер переповідатиму, я почула мимохіть від старих пліткарок, які залишилися жити у домі покійного Великого міністра Хіґекуро і не мали ніякого зв’язку з родиною Ґендзі. Все, що розповідали мені про це служниці з оточення пані Мурасакі, згадані пліткарки ставили під сумнів — мовляв, усякі небилиці про онуків Ґендзі розпускають люди, набагато старші за них. Може, для цих сумнівів і були підстави, та мені важко сказати, хто з них мав рацію.