— Ви ще зможете домогтися свого, — журно сказав Лорі. — У вас є дещо під замком. А кому потрібний за нашого часу філолог?
Тед дивився у вікно. Здавалося, він мало розумів, про що тут говорять.
— Ніхто з вас не розмовляє уві сні? — несподівано запитав він. Обличчя його проясніло, і тепер це був колишній веселий натхненний Тед. Він підвівся і, спершись на стіл, дивився на здивованих друзів. — Ви пам'ятаєте того дивака з книжки, який хотів побудувати собі башту з слонової кості, щоб сховатися від земних злигоднів? Наша башта може бути вища. — Тед показав у вікно на всіяне зорями небо.
— Дрібних неприємностей не уникнути, і вам все-таки доведеться сходити до дантиста, — сказав він, устаючи, і додав урочистіше: — Перше засідання міжпланетної асоціації вважаю закритим. Джо і я виїжджаємо сьогодні. Він бездомок, волоцюга, і зникнення його ніхто не помітить. А ти, Лорі, повинен вкоротити собі віку.
— Що?!
— Заподіяти собі смерть. Утопитись, наприклад, лишивши записку на березі. Тоді ніхто не буде тебе шукати.
Лорі тоскно подивився на свою порожню банку, потім на повну чашку Джо, в якій віскі лишалось непочате. Тед зрозумів його погляд і поділив рідину порівну.
— Вип'ємо за успіх, і ти теж, Джо. Задля такого випадку можна. Тут небагато.
За вікном світало. Десь заспівав півень. Це було так несподівано, що друзі підійшли до вікна.
Сріблились дахи. У ще темному колодязі двору якийсь дідусь розгрібав залізним гаком сміття. Грузовик повертав, щоб виїхати з брами. Зверху було видно, як у його кузові перекочувався порожній бідон.
Розділ V
ПРО ДИВНІ ДІЛА НА СТАРІЙ ФЕРМІ
Тінь від довгої комори, критої ребристим шифером, лягала до середини порослого травою подвір'я. Уздовж свіжовибіленого вапном паркану ріс густий чагарник, а за ним крізь гілля старого в'яза виднілись ранкова гладінь озера і маленька жовта пляма покинутого тартака на протилежному лісистому березі. Поруччя веранди були нагріті сонцем, на них подекуди золотими іскрами виблискували краплини смоли. Вітер ворушив сторінки блокнота в руках Теда. Джо, заглядаючи через плече, читав підкреслені нігтем місця.
— Ось що треба зробити в першу чергу. — Тед показав на списаний аркуш паперу. — Завтра ми перекриємо яму колодами. І нагорнемо на них землі. Вийде добрячий бліндаж у самому кінці ділянки, за чотириста ярдів від будинку. І за горбом його не буде видно.
— Коли я підірвусь, сто чортів вам між ребра, ви зостанетесь цілком здоровими, — пробурчав Джо.
— Господи! Та що ж це таке? — вигукнула Генерал Грант, що опинилася поблизу, з брязкотом ставлячи на землю відро.
Невідомо, що сказав би на це Тед, якби на веранді не з'явився Лорі в брудному комбінезоні.
Генерал Грант сплюнула і вже рушила було йти, але раптом вражено зупинила свій погляд на чашці в його забруднених землею руках. Тонкий фарфор світився в променях ранкового сонця. Мовчки Генерал вихопила чашку і велично пішла геть.
Ця чашка була від сервізу, привезеного предками Теда, першими переселенцями. Тед не пам'ятав, щоб з неї коли-небудь пили.
— Я добряче попрацював сьогодні, — немов виправдовуючись, пробелькотів Лорі.
— Праця облагороджує таких типів, — сказав Джо.
— Коли б ви мені допомогли, яма була б готова вже сьогодні.
У дверях знову з'явилася Генерал і з грюком поставила на стіл велику емальовану чашку.
— Я добре попрацював сьогодні, — знову почав Лорі і, почекавши, поки стара піде, налив у чашку молока. — Наша проклята яма майже готова.
— Виявляється, ти здатний не тільки на те, щоб пророкувати майбутнє! Але зараз помовч і слухай. На перших порах Джо буде зайнятий лише вибухівкою. В коморі ми поставимо горно та інше устаткування. Через те, що вона служить за гараж, це не викличе підозри. Майстерня точної апаратури буде в хаті. Потім я поїду до міста і заставлю ферму. На ці гроші привезу прилади й матеріали — все необхідне для роботи.
Тед віддавав накази з почуттям задоволення. Він відчував себе капітаном цього невеличкого корабля, в команді якого найнепокірніша була Генерал Грант.
Бідолашна стара ніяк не могла збагнути, що воно коїться. Усе це вона сприймала як чергову витівку Теда і з сумом дивилася, як швидко котиться донизу господарство ферми. Вона все частіше думала про те, що поїде до своєї меншої сестри, яка давно кликала її на батьківщину. Тед не перечив, вбачаючи в цьому єдиний вихід. Одначе Генерала лякало незвичне життя в місті, і вона вирішила до останку утримувати господарство від цілковитої розрухи.