— Коли він буде готовий?
Шеріков заморгав:
— Скоро.
— А точніше?
Огрядний поляк завагався:
— Річ у тому, що в нас виникла одна проблема.
Шеріков провів Рейнхарта в інший кінець лабораторії, відсторонивши з дороги охоронців.
— Бачите? — він постукав по напіврозкритій кулі розміром з Грейпфрут. — Це нас і затримує.
— Що це?
— Центральна контрольна турель. У потрібний момент ця штука виведе «Ікар» назад у наш всесвіт. Вона має бути бездоганно точною, адже «Ікар» перебуватиме всередині зірки якусь мікросекунду. Якщо турель неправильно працюватиме, «Ікар» проскочить зірку і вибухне за межами системи Центавра.
— Наскільки готова турель?
Шеріков невпевнено похитав головою і розвів руки:
— Хтозна? Працювати доводиться надзвичайно мініатюрними інструментами — мікроскопічні клеми та дроти невидимі неозброєним оком.
— Ви можете назвати приблизну дату?
Шеріков поліз до кишені і витяг великий жовтий конверт.
— Я виписав дані для машин БСД, вказавши дату завершення роботи. Можете ввести їх, я вказав десять днів як максимальний строк. Хай машини з цього і виходять.
Рейнхарт обережно взяв конверт:
— Ви впевнені щодо дати? Навіть не знаю, чи можна на вас у цьому покластися.
Обличчя Шерікова потемніло:
— Доведеться вам ризикнути, комісаре. Я довіряю вам не більше, ніж ви мені, і знаю, як би вам хотілося знайти якусь зачіпку, щоб замінити мене тут кимось зі своїх песиків.
Рейнхарт замислено подивився на кремезного вченого. Шеріков був міцним горішком. Відомство військових розробок звітувало перед Службою безпеки, не перед Радою. У Шерікова земля хиталась під ногами, проте він залишався потенційною небезпекою. Впертий індивідуаліст, який не бажає підпорядковувати своє життя загальному благу.
— Зрозуміло, — Рейнхарт повільно засунув конверт до кишені пальта. — Я внесу ці дані, але вам же краще нічого не наплутати. Ми не маємо права на помилку, надто багато залежить від наступних кількох днів.
— Якщо співвідношення зміниться на нашу користь, ви віддасте наказ про мобілізацію?
— Так, — кивнув Рейнхарт. — Віддам, щойно побачу, що співвідношення змінилося.
Рейнхарт стояв перед апаратом і нетерпляче чекав результатів. Була друга година дня. Стояв теплий травневий полудень, і життя на планеті текло звичним руслом.
Чи звичним? Не зовсім. Напруга витала у повітрі, набираючи сили з кожним днем. Терра надто давно чекала. Війна з Проксимою Центавра була неминучою, і що швидше вона розпочнеться, то ліпше. Давня імперія Центавра скувала Терру, замкнувши людську расу в її власній системі. Велетенські задушливі тенета, напнуті у небесах, відрізали планету від далеких яскравих зірок... Цьому треба було покласти край.
Машини БСД загули, і цифри на табло зникли. Якийсь час рахунок не висвітлювався. Рейнхарт застиг у напруженому очікуванні.
З’явився новий розрахунок.
Рейнхарту забракло повітря: 7:6. На користь Терри!
За п’ять хвилин по всіх відомствах уже мигали вогники оповіщення — запроваджувався надзвичайний стан. Рада на чолі з її президентом Дафф була скликана на негайне засідання. Все відбувалося дуже швидко.
Жодних сумнівів, 7:6 на користь Терри. Готуючись до засідання Ради, Рейнхарт почав із гарячковим поспіхом упорядковувати папери.
У Відділі історичних досліджень Фредмен швидко висмикнув із слота для конфіденційних сповіщень роздруківку із повідомленням і квапливо поніс її через усю лабораторію до начальника відділу.
— Погляньте на це! — Фредмен кинув на стіл роздруківку. — Дивіться!
Гарпер узяв її і швидко пробіг очима.
— Схоже на правду. Не думав, що ми доживемо до цього. Фредмен вискочив з кімнати і швидко побіг коридором, прямуючи до кімнати часової кулі.
— Де куля? — захекано запитав він, озираючись навсібіч. Один із техніків повільно підняв на нього очі:
— Десь за двісті років у минулому. Ми знайшли цікаву інформацію про війну 1914 року. Згідно з матеріалами, які нам вже встигла надати куля...
— Повертайте кулю у наш час. Всі дотеперішні завдання скасовуються. Віднині все обладнання мобілізується для військових потреб.
— Але... куля працює автоматично.
— Ви можете повернути її вручну.
— Це ризиковано, — завагався технік. — Але якщо цього вимагає надзвичайний стан, ми можемо спробувати вимкнути автоматику.
— Надзвичайний стан вимагає всього, — спересердя відрізав Фредмен.
— Але ж співвідношення може знову змінитися, — нервово промовила президент Ради Маргарет Дафф. — Воно будь-якої миті може стати таким, як і було.
— Це наш шанс! — вигукнув, втрачаючи самовладання, Рейнхарт. — Та що це в біса з вами? Ми ж роками чекали цієї миті!
Приміщення Ради наповнив схвильований гомін. Маргарет Дафф завагалася, її блакитні очі посіріли від хвилювання:
— Я розумію, що це слушна нагода. Принаймні, з погляду статистики. Але ж нове співвідношення щойно з’явилося, і як ми можемо знати, що воно — остаточне? Воно ж спирається лише на інформацію про нашу останню зброю.
— Ви неспроможні правильно оцінити ситуацію, — Рейнхарт ледве стримувався. — Так, саме зброя Шерікова змінила співвідношення на нашу користь, але все до цього йшло вже протягом багатьох місяців. Це було просто питанням часу. Рано чи пізно, але ми б здобули перевагу. І в цьому заслуга не тільки Шерікова, він — лише один з факторів. Це — результат праці всіх дев’яти планет Сонячної системи, а не однієї людини.
Один з членів Ради підвівся:
— Президент хоче впевнитися у тому, що вся планета прагне покласти край цьому очікуванню. Вся наша діяльність за останні вісімдесят років була спрямована на...
Рейнхарт підійшов до президента Ради, стрункої тендітної жінки:
— Якщо ви не оголосите війну, можуть початися масові заворушення. Громадська реакція буде рішучою, страшенно рішучою. І ви це знаєте.
Маргарет Дафф кинула на нього холодний погляд:
— Ви віддали наказ про запровадження надзвичайного стану, щоб прискорити події. Ви цілком усвідомлювали наслідки свого вчинку. Ви знали, що варто оголосити такий наказ, як дороги назад вже не буде.
Серед членів Ради прокотився гомін:
— Ми мусимо оголосити війну!.. Ми зобов’язані!.. Пізно повертати назад!
На Маргарет Дафф бурхливими хвилями звідусіль накочувалися крики та гнівні голоси.
— Я хочу війни не менше за вас, — різко відповіла вона. — Я лише закликаю бути стриманими. Міжсистемна війна — це вам не іграшки. Ми ж збираємося воювати лише тому, що машина вирахувала, що у нас є статистичний шанс на перемогу.
— Звісно, немає сенсу починати війну, якщо немає впевненості в перемозі, — мовив Рейнхарт. — А машини БСД повідомляють, що ми переможемо.
— Вони повідомляють нам про наші шанси на перемогу. Але нічого не гарантують.
— А що нам потрібно ще, окрім хороших шансів на перемогу?
Маргарет Дафф зціпила зуби.
— Гаразд. Я почула ваші вимоги. Я не стоятиму на шляху рішення Ради. Можете починати голосування, — її холодні очі пильно подивилися на Рейнхарта. — Тим паче, що у всі відомства вже розіслано наказ про запровадження надзвичайного стану.
— Добре, — Рейнхарт з полегшенням ступив крок назад. — Отже, вирішено. Нарешті ми можемо оголосити повну мобілізацію.
Мобілізація проходила швидко. Наступні сорок вісім годин все довкола кипіло.
Рейнхарт відвідав брифінг з питань воєнної політики, який у приміщенні Ради проводив командер флоту Карлтон.