Раптом у повітрі щось ляснуло, запахло озоном. Том Метсон заволав. Чиїсь невидимі руки підняли його над долівкою і потягли до дверей. Двері розчинилися. Метсон пролетів над стежкою і врешті гепнувся серед кущів троянд, відчайдушно вимахуючи руками й ногами.
— Допоможіть! — заволав Метсон, намагаючись звестися на ноги.
— О Господи, — затинаючись охнула Пат.
— От чорт! — Ерік зиркнув на тендітну фігурку. — Це ти зробив?
— Допоможи йому, — поквапила Еріка зблідла Пат. — Бачиш, він забився. І виглядає якось дивно.
Ерік кинувся надвір і допоміг Метсону звестися на ноги.
— Ти не дуже забився? Не слід було говорити зайвого. Я ж попереджав, що коли йому докучати, може статися щось лихе.
Обличчя Метсона запалало гнівом.
— Я не потерплю такого ставлення від якогось нещасного божка. — Він відштовхнув Еріка і рішуче попрямував до будинку.
— Я заберу його до лабораторії і запхну в банку з формальдегідом. Я його препарую, зніму з нього шкіру і повішу на стіні. Це буде перший зразок божка, відомий...
Раптом Метсона огорнула сфера сліпучого світла — охопила його худорляву постать, що стала схожою на волосінь розжарення електричної лампи.
— Якого біса? — тільки й устиг прохрипіти Метсон, доки його тіло з ледь чутним свистом почало зменшуватися. Воно ставало все меншим і меншим, хутко стискалося, змінюючи форму.
Сяйво згасло. На доріжці сиділа невеличка зеленого кольору спантеличена жабка.
— Ти бачила? — дико зойкнув Ерік. — Я говорив вам не провокувати його! Тепер подивись, що він наробив!
Жабка мляво поплигала до будинку, спинилась на порозі, неспроможна здолати сходи, і в безнадії жалібно засопіла.
Пат голосно зойкнула, як від болю.
— Поглянь, Еріку! Що ж він наробив! Бідолаха Том!
— Він сам винен, — відрубав Ерік. — Він заслужив на це. — У нього почали здавати нерви. — Подумай сам, — звернувся він до божка, — все-таки недобре так поводитися з дорослим чоловіком. А що скажуть його дружина і діти?
— А що скаже містер Бредшоу? — верескнула Пат. — У такому стані Том не зможе з’явитися в лабораторії!
— Це правда, — погодився Ерік і звернувся до божка: — Думаю, Том засвоїв цей урок. А тепер, може, повернеш усе назад? Будь ласка.
— Буде краще, якщо ти повернеш його до нормального стану, — вереснула Пат і стиснула кулачки. — Якщо ти цього не зробиш, то матимеш справу з «Терран металз». Навіть боги не здатні протистояти Горасові Бредшоу.
— Так, усе ж краще повернута його до нормального стану, — погодився Ерік.
— Це навчить його манерам, — відповів божок. — Протримаю його в такому стані кілька століть...
— Століть?! — вибухнула Пат. — Ах ти ж малий гад! — вона загрозливо підступила ближче до скриньки. Її аж трусило від гніву:
— Слухай сюди! Або ти повернеш його до нормального стану, або я спущу тебе у сміттєпровід!
— Скажи їй, нехай замовкне, — роздратовано кинув божок Ерікові.
— Заспокойся, Пат, — спробував він угомонити дружину.
— Я не заспокоюся! Ким воно себе тут вважає? Оце-то подарунок! Та як ти посмів привезти додому цей шмат гнилого лайна? Це так ти собі уявляєш...
Раптом її голос урвався.
З недобрим передчуттям Ерік розвернувся до дружини.
Пат непорушно стояла з роззявленим ротом, так і не закінчивши фрази. Жінка заклякла і вся побіліла. Від вигляду цієї затверділої сіро-білої постаті в Еріка по спині забігали мурахи.
— О Господи, — тільки й спромігся промовити він.
— Я обернув її на камінь, — пояснив божок. — Вона зчиняла занадто багато галасу. — Тут божок позіхнув. — А тепер мені час відпочити, я трохи втомився з дороги.
— Не можу в це повірити, — вихопилося в Еріка. — Він уперто труснув головою. — Мій найкращий друг став жабою, а дружина — кам’яною статуєю.
— Саме так, — підтвердив божок. — Ми діємо справедливо, відповідно до того, як люди себе поводять. Вони обоє отримали те, на що заслужили.
— А вона... Вона мене чує?
— Думаю, що так.
Ерік підійшов до статуї дружини.
— Пат, — почав він благально, — прошу тебе, заспокойся. Тут немає моєї вини. — Він обійняв її холодні як лід плечі. — Не звинувачуй мене, це ж не я зробив. — Граніт під його пальцями був твердим і гладеньким. Застиглим поглядом Пат дивилася перед себе.
— А що це за «Терран металз», — невдоволено проскрипів божок. — І хто цей Горас Бредшоу? Якесь місцеве божество?
— Горас Бредшоу — власник «Терран металз», — з понурим виглядом відповів Ерік. Він присів на стілець і тремтливими пальцями запалив сигарету. — Він мабуть наймогутніша людина на Террі. «Терран металз» належить половина планет Сонячної системи.
— Царства світу цього мене не цікавлять, — байдуже відповів божок. Він заспокоївся і заплющив своє єдине око. — А тепер я трошки відпочину, треба дещо обдумати. Якщо хочеш, можеш згодом мене розбудити. Поговоримо на богословські теми, як ми це робили на кораблі дорогою сюди.
— Богословські теми, — гірко сказав Ерік. — Моя дружина обернулася на кам’яну брилу, а воно хоче поговорити зі мною про релігію.
Але божок цього вже не чув, замкнувшись у собі.
— Отака вдячність, — пробурмотів Ерік, закипаючи. — І це така вдячність за те, що привіз тебе з Ґанімеда! Зруйнував мою родину і моє соціальне життя. Ще той бог!
Жодної відповіді.
Ерік намагався зібратися з думками. Може, божок прокинеться у кращому настрої, може, йому вдасться його переконати повернути Метсона і Пат до нормального стану. На це є невелика надія. Слід звернутися до великодушності божка після того, як він відпочине і поспить кілька годин...
Якщо тільки ніхто не прийде по Метсона.
Жабка пригнічено сиділа на стежці і зажурено хнюпилась. Ерік схилився над нею.
— Гей, Метсоне!
Жабка поволі підвела погляд.
— Не журися, старий. Я переконаю його повернути все як було, обіцяю. — Жабка навіть не ворухнулася. — Точно тобі кажу, на сто відсотків, — знервовано додав Ерік.
Жабка похнюпилася ще дужче. Було вже по обіді, майже четверта. Ерікова зміна в «Терран металз» починалася за пів години. На його лобі виступив піт. Якщо божок заспиться і не прокинеться за пів години...
Задзвенів відеофон.
Ерікове серце закалатало. Він чимдуж підскочив до апарата і, намагаючись опанувати себе, увімкнув мережу. На екрані з’явилося гостре, сповнене гідності обличчя Гораса Бредшоу. Його проникливий погляд уперся в Еріка, неначе бачив його наскрізь.
— Блейку! — буркнув він. — Бачу, ви вже повернулися з Ґанімеда.
— Так, сер. — Його мозок гарячково працював. Ерік став перед самим екраном, щоб загородити від Бредшоу кімнату. — Щойно почав розпаковувати речі.
— Облиште це і швидко летіть сюди! Ми вже зібралися послухати ваш звіт.
— Просто зараз? Боже, містере Бредшоу, дайте мені бодай розібрати речі. — Він безпорадно намагався виграти якийсь час. — Завтра вранці я буду на місці, готовий до звіту.
— А Метсон у вас?
Ерік ковтнув слину.
— Так, сер. Але...
— Покличте його сюди. Хочу з ним поговорити.
— Але він... Він зараз не може говорити, сер.
— Що? Чому це?
— Він просто не в стані, щоб... Тобто він...
Бредшоу нетерпляче гмукнув.
— Тоді беріть його з собою. І поки він дістанеться сюди, нехай краще протверезіє. За десять хвилин чекаю вас у своєму кабінеті. — Бредшоу вимкнув зв’язок, екран миттю згас.
Ерік знеможено опустився на стілець. У його голові вихором закружляли думки. За десять хвилин! Він труснув головою, намагаючись оговтатись.
Стежкою стривожено застрибала жабка, почувся слабкий сумовитий звук.
Ерік важко звівся на ноги.
— Що ж, доведеться за все відповідати, — пробурмотів він, схилився підхопити жабку й обережно поклав її собі до кишені. — Доведеться витерпіти цю муку. То був Бредшоу. Ми летимо до лабораторії.
Жабка занепокоєно засовалася.
— Цікаво, що скаже Бредшоу, коли побачить тебе? — Ерік поцілував холодну гранітну щоку дружини. — Бувай, кохана.