— Рут, тобі треба...
Раптом почувся якийсь звук: по темному будинку прокотився відлунням собачий гавкіт.
Рут відступила, стривожено дослухаючись.
— Це Доббі. Мабуть, хтось прийшов.
Хтось подзвонив у двері.
— Залишайся тут, я зараз повернуся.
Рут вибігла з кімнати і підійшла до вхідних дверей.
— Чорт! — вона рвучко відчинила двері.
— Доброго вечора! — молодий чоловік, що чекав на ґанку, миттю прослизнув у будинок. Він був обвішаний реманентом і широко усміхався до Рут.
— Я з компанії «Швидкісні пилососи».
Рут на нього роздратовано подивилася.
— Знаєте, ми взагалі-то збиралися вечеряти.
— О, я не заберу у вас багато часу. — Чоловік з гуркотом поставив пилосос й інше приладдя на підлогу. Далі він хутко розгорнув довжелезний ілюстрований банер, на якому був зображений пилосос у дії.
— Потримайте оце, будь ласка, а я зараз увімкну пилосос у розетку.
Він жваво взявся до роботи: вимкнув з розетки телевізор, увімкнув пилосос і відсунув подалі стільці.
— Спочатку я вам продемонструю, як працює очисник килимів. — Він під’єднав до великого бака шланг і насадку, схожу на сопло двигуна. — Подивіться, будь ласка, я зараз продемонструю, як працює кожна з цих таких зручних у побуті насадок. — Його голос заглушав навіть шум пилососа. — Як ви самі бачите...
Ед Флетчер всівся на ліжку і довго порпався у кишенях, доки нарешті видобув сигарети. Тремтячими руками чоловік запалив одну й сперся на стіну, видихнувши з полегшенням.
Він підвів погляд, його обличчя засяяло вдячністю.
— Дякую, — щиросердо сказав він. — Думаю, нам таки, зрештою, вдасться. Дякую дуже.
Планета, якої не було
— Вона все ще стоїть тут, — знервовано сказав Нортон. — Капітане, вам треба з нею поговорити.
— Чого вона хоче?
— Вона хоче квиток. Глуха як тетеря, стоїть там, витріщається й ані руш з місця. Мені від неї не по собі.
Капітан Ендрюз повільно підвівся.
— Добре, я з нею поговорю. Запросіть її сюди.
— Дякую. — Нортон розвернувся в бік коридору й погукав:
— Капітан поговорить з вами. Проходьте.
Ззовні капітанської рубки почувся рух. Металевий зблиск. Капітан Ендрюз відсунув убік відеомодуль і підвівся в очікуванні.
— Прошу сюди, — Нортон повернувся до капітанської рубки. — Проходьте, сюди, будь ласка.
Услід за Нортоном увійшла невеличкого зросту всохла стара. Поруч рухався височенний блискучий робот-слуга, що підтримував її за руку. Вони разом поволі увійшли до капітанської рубки.
— Ось її документи, — сказав знервований Нортон, кладучи теку на стіл з картами. — Їй триста п’ятдесят років. Одна з найстаріших нині довгожителів, з Риґи II.
Ендрюз неквапливо гортав теку. Низенька жінка перед ним стояла мовчки і дивилася просто перед собою. Її очі були блакитні й вицвілі, як стародавня порцеляна.
— Ірма Вінсент Ґордон, — промимрив Ендрюз і підвів погляд. — Так?
Стара жінка не відповіла.
— Вона повністю глуха, сер, — озвався робот.
Ендрюз щось буркнув і знову взяв до рук теку. Ірма Ґордон була однією із перших колоністів у системі Риґа. Походження невідоме. Схоже, народилася в космосі на одному із старих кораблів підтипу «С». Капітана охопило дивне відчуття. Ця низенька стара, скільки вона побачила за ці століття, скільки змін!
— Вона хоче кудись полетіти? — запитав він у робота.
— Так, містере. Вона прибула з дому, щоб придбати квиток.
— А вона витримає космічний переліт?
— Так. Вона ж долетіла з Риґи сюди, на Фомальґаут IX.
— І куди вона хоче полетіти?
— На Землю, сер, — відповів робот.
— На Землю?! — в Ендрюза відвисла щелепа, він нервово вилаявся. — Як це?
— Вона хотіла б відвідати Землю, сер.
— Я ж казав, — поскаржився Нортон. — Геть здуріла.
Міцно тримаючись за кришку столу, Ендрюз звернувся до старої.
— Пані, ми не можемо продати вам квиток до Землі.
— Вона не чує вас, сер, — втрутився робот.
Ендрюз знайшов аркуш паперу і написав великими літерами:
НЕ МОЖУ ПРОДАТИ ВАМ КВИТОК ДО ЗЕМЛІ
Він підняв аркуш, і жінка стала читати. Розібравши написане, вона скривилася.
— Але чому не можете? — врешті видушила вона. Голос у неї був слабкий і сухуватий, як шелест трави.
Ендрюз нашкрябав відповідь:
ТАКОЇ ПЛАНЕТИ НЕ ІСНУЄ
Потім похмуро дописав:
ЦЕ МІФ, ЛЕГЕНДА. ЇЇ НАСПРАВДІ НІКОЛИ НЕ ІСНУВАЛО
Стара відірвала побляклі очі від написаного і незворушно втупилася в Ендрюза. Тому стало ніяково, Нортон, що стояв поруч, аж упрів від напруження.
ПЛАНЕТА, ЯКОЇ НЕ БУЛО
— Господи Ісусе, — пробурмотів Нортон. — Заберіть її звідси, поки вона нас не прокляла.
Ендрюз звернувся до робота:
— Можеш їй пояснити? Землі не існує. Це вже доведено тисячу разів. Цієї доісторичної планети ніколи не було. Усі науковці дійшли згоди, що людство виникло одночасно по всій...
— Вона хоче відвідати Землю, — терпляче пояснював робот. — Їй триста п’ятдесят, і їй більше не дають ліків довгожительтва. Вона хоче перед смертю відвідати Землю.
— Але ж це міф! — вибухнув Ендрюз. Він розтулив рота, щоб сказати ще щось, але не знайшов слів.
— Скільки? — запитала стара жінка. — Скільки ви хочете?
— Я просто не можу цього зробити! — вигукнув Ендрюз. — Не існує...
— У нас є тисяча кредитів, — продовжував робот.
Ендрюз враз затих.
— Тисяча кредитів! — від подиву він аж зблід, міцно стиснув щелепи, а кров відхлинула від обличчя.
— То скільки? — повторила стара жінка. — Скільки ви хочете?
— Цього буде достатньо? — не вгавав робот.
Якусь мить Ендрюз мовчки ковтав слину. Потім у нього нарешті прорізався голос:
— Певна річ, — мовив він. — Чому б і ні?
— Капітане! — запротестував Нортон. — Ви що, з глузду з’їхали? Ви ж знаєте, що такої планети не існує. Як, у біса, ми...
— Та звісно, ми її довеземо. — Тремтячими руками Ендрюз позастібав ґудзики на своєму мундирі. — Ми доправимо її, куди вона забажає, так і скажіть. За тисячу кредитів ми з радістю відвеземо її на Землю. Гаразд?
— Авжеж, — підтвердив робот. — Вона багато десятиліть збирала цю суму, вона одразу ж вам усе віддасть. Вони у нас при собі.
— Послухайте, — сказав Нортон. — За таке можна отримати двадцять років. У вас відберуть усі документи і права. Вони...
— Замовкни, — Ендрюз почав крутити диск міжсистемного відеомодуля. Під ними вже заревли й завібрували реактивні двигуни. Важкий зореліт виходив у відкритий космос.
— Мені потрібна головна інформаційна бібліотеки Центавра II, — сказав він у мікрофон.
— Ви не зможете цього зробити навіть за тисячу кредитів. Ніхто не зможе. Не одне покоління намагалося знайти Землю. Космічні кораблі Директорату прочесали кожну побиту міллю планету в радіусі...
Клацнув відеомодуль:
— Центавра II, інформаційна бібліотека.
Нортон ухопив Ендрюза за рукав:
— Благаю, капітане. Навіть за дві тисячі кредитів...
— Мені потрібна інформація, — сказав Ендрюз у відеомодуль, — усі відомі факти про планету Земля, легендарну батьківщину людства.
— Жодного факту про неї не відомо, — почувся голос бібліотечного монітора. — Ця тема класифікована як метаспецифічна.
— А яка збереглася неперевірена, але популярна свого часу інформація?
— Більшість легенд про Землю було втрачено під час конфлікту 4-БЗЗа між системами Центавра і Риґи. Усе, що збереглося, носить фрагментарний характер. Земля описується по-різному у різних джерелах: то як велика, оточена кільцем із трьох супутників, то як мала, з одним супутником і вкрита рослинністю, то як перша планета у десятипланетній системі білого карлика...