Знайти захочеш, іди шукай
Зайди в холодну воду, не бійся намочити ноги
Переплисти кілометри льоду з дельфінами
на той бік моря
Зайди в холодну воду, не бійся намочити ноги
Переплисти кілометри льоду з дельфінами
на той бік моря (4)
Глобус
Най-най-най-най-
на-на-на-най-най-най-най!
Най-най-най-най-
на-на-на-най-най-най-най!
Колись я в Токіо попасти мушу,
Шоби з японцями піти на суші.
І пальцями собі розтягну очі,
шоби всі думали, шо я япончик.
А потім Куба, сигару в зуби —
і цілий тиждень не виходиш з клуба
і в ритмі сальси поскачу дальше —
там, де ніколи досі не бував ше.
Наприклад, полечу ше на Ямайку,
куплю на пам’ять растаманску гайку.
Здоров’я ромом я собі поправлю
і Бобу Марлі пам’ятник поставлю.
І в Гімалаї попасти маю,
там трохи з йогами позагораю
і до Уралу пішки помалу
до вечора якось дошкандибаю.
Най-най-най-най-
на-на-на-най-най-най-най!
Най-най-най-най-
на-на-на-най-най-най-най!
В Сибір я, люди, певно, не поїду,
велику маю на Сибір обіду.
Там двадцять років відсидів мій дідо,
і я в Сибір вже точно не поїду.
А ліпше в Сочі, тьомниє ночі,
Там запах жінки ніс мені лоскоче.
Поїду в Ніццу, замовлю піцу
і пригощу якусь французьку спіцу.
А потім ше підскочу на Гаваї,
шо на Гаваях є — то в нас немає.
А шо у нас є, то на тих Гаваях
сто процентів ніфіга немає.
Сала немає, борщу немає,
і нашо здались мені ці Гаваї?
Мене ніхто там не понімає.
Нехай Обама їздить на Гаваї.
Най-най-най-най-
на-на-на-най-най-най-най!
Най-най-най-най-
на-на-на-най-най-най-най!
Поїду краще я до Голлівуду
і з Бредом Піттом пити пиво буду,
І з Бредом Піттом чіпси їсти буду —
мене Бред Пітт ніколи не забуде.
А потім вернуся на Україну —
мені тут добре, я її не кину.
І головне, шо тут є свої люди,
а свої люди в мене просто всюди.
А свої люди в мене на кордоні,
а свої люди в мене в охороні,
а свої люди в мене у лікарні,
а свої люди в мене в перукарні.
Карочє, я вже нікуда не їду,
подзвоню куму і біжу за пивом,
карочє, я вже нікуда не їду,
дзвоню куму — біжу за пивом!
Най-най-най-най-
на-на-на-най-най-най-най!
Най-най-най-най-
на-на-на-най-най-най-най!
Мєдляк
Суботній вечір, в повітрі запах духів,
На твої плечі я свою куртку одів,
І потім довго вона тримала твій смак —
Я до сьогодні не міг забути ніяк.
Наш самий перший мєдляк,
Як тебе звати, не пригадаю ніяк,
І я не дихав, я чекав, поки ти скажеш:
«Так». Ми танцювали наш перший мєдляк,
Дешеві штори на вікнах вітер хитав.
Хотів сказати тобі я шось, а не знав,
А ти чекала від мене хоч би на знак,
І так мовчали ми, колихаючись в такт (2).
Пором
Я люблю тебе нереально.
Я люблю тебе геніально.
Я люблю тебе паранормально,
Глобально, вокально і чуть аморально.
Я люблю тебе фанатично.
Я люблю тебе акробатично.
Я люблю тебе електрично,
Космічно, публічно, періодично.
Любов — це пором між двома берегами,
На одному добре, на іншому погано.
Любов — це пором між двома берегами,
На одному ми, на іншому погано.
Я люблю тебе у трамваї.
Я люблю тебе на пароплані.
Я люблю тебе на дивані,
В бандані, на грані і в океані.
Любов — це пором між двома берегами,
На одному добре, на іншому погано.
Любов — це пором між двома берегами,
На одному ми, на іншому погано.
Я люблю тебе по-іспанськи.
Я люблю тебе по-хуліганськи.
Я люблю тебе по-американськи,
Голландськи, албанськи, пуерторіканськи.
Я люблю тебе, Я люблю тебе, Я люблю тебе,
Я люблю тебе.
Любов — це пором між двома берегами,
На одному добре, на іншому погано.
Любов — це пором між двома берегами,
На одному ми, на іншому погано.
Порш панамера
Я нічого не хочу від свого життя,
В мене є робота, я люблю її.
Я кладу на дорозі у ямки асфальт,
І нічого в тому світі не потрібно мені.
Не хочу квартиру з сусідами злими,
Я весь час на роботі в вагончику сплю.
Не марю годинниками золотими.
Знаєш, понтів я цих не люблю.
Маленьку мрію я маю, і я без неї вмираю.
Собі я не уявляю, як без неї я жити маю.
Порш Панамера! Нулячий Порт Панамера!
Я плачу, Порш Панамера! Холєра, Порш Панамера.
Я хочу Порш Панамера! Всього лиш Порш Панамера.
Карочє, Порш Панамера! Холєра, Порш Панамера!
Я не хочу мати власний літак,
Бо я після пива літаю і так.
Я не хочу яхту на парусах,
Я ті понти ненавиджу аж страх.
Не хочу костюм, що коштує, як хата,
Бо прийдеться пахати півжиття на штани.
І супермодель я не хочу кохати,
Бо супермодель — це тоже понти.
Маленьку мрію я маю, і я без неї вмираю.
Собі я не уявляю, як без неї я жити маю.
Порш Панамера! Нулячий Порш Панамера!
Я плачу, Порш Панамера! Холєра, Порш Панамера.
Я хочу Порш Панамера! Всього лиш Порш Панамера.
Карочє, Порш Панамера! Холєра, Порш Панамера! Порш Панамера! Нулячий Порш Панамера!
Я плачу, Порш Панамера! Холєра, Порш Панамера.
Я хочу Порш Панамера! Всього лиш Порш Панамера.
Карочє, Порш Панамера! Холєра, Порш Панамера!
Порш Панамера! Нулячий Порш Панамера!
Я плачу, Порш Панамера! Холєра, Порш Панамера.
Я хочу Порш Панамера! Всього лиш Порш Панамера.
Карочє, Порш Панамера! Холєра, Порш Панамера!
Історія
Історію пишуть чужими руками
Ті, шо не ходять стояти на майдани
Пишуть залишаючи чужої крові плями
Пишуть за наглухо закритими дверями
Наша історія — це не підручник
Свої своїм одягають наручники
Свої від своїх захищають чужих
Свій проти свого — смертельний гріх
Приспів:
Де правду шукати, коли брат на брата
Я хочу тут жити, а не стріляти
Де правду шукати, до кого кричати
Я хочу тут жити, а не вмирати
Історію пишуть не на папері
Помилки коректором вже не поправиш
Кидаючи танки на своїх людей,
Героєм для них ти ніколи не станеш
Приспів.
Бризкай пустих обіцянок слюною
На тих, хто готовий іти за тобою
І платить свободою і головою
За то, шоб тебе записати в герої
Приспів (3).
Дякую, люди!
І знову народ, і знову концерт
І ми один до одного як завжди прийдем
Клуб, стадіон, квартира, підвал
Нема такого місця, де би ше ми не заграли
Ми кричали і співали… танцювали і скакали
Хмари в небі розганяли… ми кричали і співали
Дякую, люди! За то шо ви з нами, за то шо ми живі
Дякую, люди! За то шо ви кращим робите світ
Дякую, люди! Ми сто разів об’їхали навколо землі
Дякую, люди! У кожному місті і в кожному селі
Дякую, люди!
Дякую, люди!
А потім готель, дорога, вокзал
Я своє життя би ні на шо не проміняв
Автобус десять років це для нас, як довгий дім
А вечором на сцену літрами адреналін
Ми кричали і співали… танцювали і скакали
Хмари в небі розганяли… ми кричали і співали
Дякую, люди! За то шо ви з нами, за то шо ми живі
Дякую, люди! За то шо ви кращим робите світ
Дякую, люди! Ми сто разів об’їхали навколо землі
якую, люди! У кожному місті і в кожному селі
Дякую, люди!
Дякую, люди!
Дякую, люди! За то шо ви з нами, за то шо ми живі
Дякую, люди! За то шо ви кращим робите світ
Дякую, люди! Ми сто разів об’їхали навколо землі
Дякую, люди! У кожному місті і в кожному селі
Дякую, люди!
Дякую, люди!
Амнезія
Язик твій ворог, коли говорить
Але і не друг тоді, коли мовчить
Примітивні рамки, комплекси і сором
Паралізують мову, коли душа кричить
І ходять люди по паралельним вулицям
Збираючи у горлі сльози у комок
Чекають, поки система перегрузиться
І зліпить фразу із хаосу думок
Ну всьо, пока. Добраніч.