Підвісну стелю було зроблено з великих білих квадратів ДСП. Щоб дістати до них, їй довелося вилізти на стілець. Гарпер припідняла одну з панелей і запхнула нотатник у отвір. Не така вигадлива схованка, як анатомічна модель людської голови, але на перший час зійде.
Вона не знала напевне, від кого саме його ховає. Можливо все тому, що сам Гарольд його ховав, а отже, він гадав, що хтось може відібрати нотатник, якщо випаде така нагода.
Відставляючи стілець на місце, вона помітила на суглобах пальців кров, яка плямами вкривала їй праву долоню. Кров Тома Сторі. Гарпер змила її під крижаною водою, спостерігаючи, як рожеві цівки стікають у раковину, потрапляючи струмочками до водостоку.
Отець Сторі спочивав, лежачи на спині; верхня частина його голови була обв’язана шапочкою з чистої білої марлі. Згори, крізь запилені вікна, просочувалися білуваті сонячні промені. Як і сам Отець Сторі, денне світло, здавалося, було стомленим і ледь присутнім. Втім, простирадло було підтягнуте йому до підборіддя, а не вкривало обличчя. Цю ніч він витримав. То була неабияка перемога.
Від утоми Гарпер паморочилося в голові, але дитя все одно не дало б їй заснути. Дитя було голодним. Йому хотілося глибоку, теплу, маслянисту миску «Пшеничних вершків»[79], залиту кленовим сиропом. Спершу їжа, тоді вже сон.
Коли вона йшла по снігу, крокуючи стежкою, викладеною з хитких соснових дощок, крізь туман, що здіймався аж до колін, то силкувалася пригадати все, що знала про окситоцин. Він також відомий як «гормон обіймів»[80], бо виробляється, зокрема, коли мати пригортає своє дитя, — як у тілі матері, так і в тілі дитини. Гарпер згадувала, як продиралася скрізь задимлену дренажну трубу і співала немовляті, якого ще й не бачила, але яке примудрилося вгамувати луску.
Мозок запускає порцію окситоцину, коли вас обіймають, коли вам аплодують чи коли ви співаєте з кимось разом у повній злагоді й отримуєте від цього втіху. Сильні переживання в товаристві інших людей сприяють його виробленню, як ніщо інше. Також дозу можна отримати від приємного враження, нишпорячи Фейсбуком або Твіттером. Коли купа людей поширюють ваш твіт чи вподобають знімок, то мимохіть запустять у ваше тіло чергову ін’єкцію окситоцину. Чом би його тоді не називати соціально-мережевим гормоном? Все одно краще, ніж «гормон обіймів», тому що... тому що...
Вона ніяк не могла згадати. Було ще щось стосовно окситоцину, щось вагоме, та збігло вже чимало часу відтоді, як вона про це читала. Втім, варто було їй заплющити очі, як перед внутрішнім зором чомусь поставала та сама картина: солдати в пустельному камуфляжі та військових чоботах, що тримають гвинтівки М16. Чого б це? Чому думки про окситоцин навіювали її уяві хрести, що палахкотять у міссісіпський ночі?
Кафетерій було замкнено ззовні, а вікна були забиті фанерою. Здавалося, що цей заклад зачинений на зиму. Втім, Гарпер достатньо допомагала поратися на кухні, щоб знати, де ховають ключі — їх вішають на гвіздок під сходами.
Вона занурилася у простору й запилену напівтемряву приміщення. Перевернуті стільці та лавки громадилися на столах. Кухня виглядала похмуро: усе було сховано й прибрано.
Гарпер знайшла в духовці тацю з булочками, вкриту харчовою плівкою. З шафки дістала цеберко арахісового масла й саме перетинала кімнату, аби взяти кухонний ніж, коли ледь не втрапила у відчинений люк до льоху. Похилі деревяні сходи вели униз, в темряву, від якої віяло землею та гризунами.
Насуплено вдивляючись у відкритий отвір, вона почула, як хтось внизу вилаявся, тоді долинув глухий стук, наче хтось впустив мішок борошна. Застогнав чоловік. Гарпер запхнула булочку до рота й почала спускатися.
Підвал був захаращений дешевими металевими стелажами, пластиковими каністрами олії та мішками борошна, щільно накладеними зверху. В одну стіну було вбудовано велику морозильну камеру, товсті металеві двері якої були на півфута прочинені, і зсередини лилося світло. Вона гукнула: «Агов», — проте з ротом, повним хлібних крихт, спромоглася лише на нерозбірливе кректання. Гарпер підкралася до масивних дверей і просунула досередини голову.
Тюряжники стояли навшпиньках навпроти дальньої стіни, обидва скуті наручниками, ланцюг яких було перекинуто через трубу, що стирчала на висоті семи футів над підлогою. З задертими догори руками обидва мали вигляд школярів, що намагаються привернути увагу вчителя.
79
«Пшеничні вершки» (
80
Окситоцин має значну кількість альтернативних найменувань — окрім «гормону обіймів», він, поміж іншого, також відомий як «гормон любові та ніжності» та «гормон дружби».