— Інки тямили, що роблять, поклоняючись сонцю, Отче, — звертався Пожежник до Отця Сторі. — Бог є вогонь. Горіння — це беззаперечне благословення. Дерева, нафта, вугілля, люди, цивілізації, душі. Усі вони час від часу горять. Тепло від їхньої кончини може стати порятунком для інших. Зрештою, найвища цінність Біблії, Конституції чи будь-якого літературного твору, якщо вже так, — у тому, що всі вони горітимуть як слід, відганяючи холод геть.
Пізніше вони розташувалися в ангарі, неподалік невеликої приватної злітної смуги. Всередині ангара — блакитної металевої будівлі з вигнутим дахом — літаків не було, зате в одному з кабінетів вони знайшли чорний шкіряний диван. Гарпер вирішила, що краще до нього припнути Джона, бо вночі він може гепнутися на підлогу.
Коли жінка взялася його прив’язувати, погляд шалених і розгублених очей прикипів до її обличчя.
— Вантажівка. Я бачив її сьогодні, по обіді. Кидайте мене. Я вас затримую, а плуг наближається.
— Нізащо, — відказала Гарпер, забираючи пасма спітнілого волосся йому з чола. — Я нікуди без тебе не піду. Ти і я, крихітко.
— Ти і я, крихітко, — повторив Джон, і на його обличчі розпливлася щемлива усмішка. — Як тобі таке?
Коли він поринув назад у полохливу дрімоту, вони зібралися разом біля прочинених воріт ангара. Еллі розламала молотком книжковий стелаж, а Нік розклав багаття з поличок та купок льотних інструкцій. Усю цю кучугуру він розпалив одним порухом охопленої вогнем руки. Рене розшукала у шафках кілька пляшок води «Дасаніс» і суху вермішель. Гарпер тримала каструлю над полум’ям, чекаючи, поки закипить вода. Руку вона простягнулася прямісінько у вогонь, і язики полум’я лоскотали їй кісточки пальців. Щойно опановуєш драконячу луску, кухонні рукавички тобі ні до чого.
— Якщо він помре, — промовила Еллі, — то я пас. Наплювати мені на той острів Марти Квінн. Я музику вісімдесятих і не люблю навіть.
Вогнище потріскувало й шипіло.
— Це той момент, коли ти маєш пообіцяти, що він виживе, — додала Еллі.
Хвилин десять Гарпер сиділа мовчки, а тоді лише сказала:
— Паста готова.
24
Наступного дня, ближче до полудня, маленький гурт пілігримів завернув за поворот, поволі збавляючи темп, аж поки виснажені й захекані мандрівники не спинилися.
Першою причиною зупинки став щирий подив від барв. Зліва від дороги розкинувся уже звичний для них краєвид: випалені дерева й довгий схил, всіяний обвугленими патиками й руйновищами. А от справа розкинувся сіро-зелений бір. Гілки ялин вкривав попіл, але самі дерева були здорові й неушкоджені, а попід ними зеленіла рясна й соковита трава. Далі, крізь гілляччя, проглядав проблиск чорної водної гладі.
На зеленому боці дороги стояв білборд. Свого часу на ньому містилася реклама страхування від GEICO[178]. Крихітний гекон на зображенні запевняв, що хвилин п’ятнадцять, а то й менше, заощадять вам бакс чи два. Прямо під цією корисною порадою чорною фарбою з балончика хтось залишив повідомлення:
ВІЛЬНА ЗОНА НОВОГО МЕЙНУ
ІНФІКОВАНІ, БЕРІТЬ РУКАВИЦІ + ПЛАЩ,
ТРИМАЙТЕСЯ ШЛЯХУ, ПРЯМУЙТЕ НА ПІВНІЧ
ДО МАЧІАЗА, ДЕ ОСТРІВ МАРТИ КВІНН.
ІНФІКОВАНІ, ЛИШАЙТЕСЬ У ЖОВТОМУ
ЗАХИСНОМУ ОДЯЗІ ПОВСЯКЧАС!
Поруч з білбордом стояв припаркований старенький пікап. У кузові лежала купа картонних пакетів з-під молока, напханих жовтогарячими господарськими рукавицями. Поряд були навалені гіркою жовтогарячі дощовики. Нік заліз у кузов, підібрав один з дощовиків і розгорнув його, показуючи іншим.
Ззаду на одежині, через трафарет, чорним кольором було нанесено символ біонебезпеки.
— І що тепер? — запитала Рене.
— Схоже, мусимо вдягнутися, — відповіла Гарпер. — Будь ласкава, знайди мені плащ. Самотужки я туди вилазити боюсь.
За десять хвилин вони вже знову прямували дорогою, усі зодягнуті в жовтогарячі дощовики та рукавиці, які сигналізували, що всі вони заражені. Надягати плащ на Пожежника вони навіть пробувати не стали, просто вкрили ним Джонові груди.
Ставок, який вони угледіли крізь дерева, виявився ще тим бридким видовищем. На камінні край води гнила маса мертвої риби, а мілину вкрила плаваюча ковдра попелу. Середина ставка, втім, була чиста. Уздовж берега тягнулися порожні неушкоджені котеджі, вочевидь зведені ще до того, як забудовники почали зважати на відступ від поверхні води. На кожних передніх дверях висіли поприбивані оголошення, а під ними ще чорні символи біонебезпеки.
178
GEICO («Government Employees Insurance Company») — американська компанія автострахування; другий найбільший постачальник послуг у цій сфері на території США.