Він зітхнув, важко й уривчасто, та струснув головою — наче його вразила зухвалість тих людисьок, які посміли спалахнути посеред Портсмута в такий розкішний день, — і відвернувся від неї, приклавши слухавку назад до вуха.
— З нею все гаразд. Знати про це не знала. Тепер уже вдома, і зараз ми з нею добряче посваримося, якщо вона сподівається, що я її найближчим часом пущу на роботу.
Гарпер умостилася на краєчку дивана й глянула на екран телевізора, налаштованого на місцеві новини: один по одному змінювалися кадри з учорашньої гри «Селтиксу», наче нічого й не відбувалося. Ісая Томас[2] звівся навшпиньки, відстрибнув назад і запустив баскетбольного м’яча, загнавши його ледь не з середини поля. Вони ще цього не знали, але до кінця наступного тижня баскетбольний сезон завершиться. А як прийде літо, більшість гравців «Селтиксу» вже будуть мертві: згорять або вкоротять собі віку.
Джейкоб підвівся й тепер тупцював у своїх плетених сандалях.
— Що? Ні. Ніхто не вислизнув, — промовив він у слухавку. — І, можливо, це прозвучить грубо, та в душі я цьому навіть радий. Не буде кому передавати заразу. — Якусь мить він слухав, а тоді зненацька захихотів і відказав: — Хто замовляв гарячу тарілку[3], скажи?
Тупцювання завело його через усю кімнату аж до книжкової полиці, де робити не було чого, тож він нарізав коло й повернувся назад. Потому ковзнув поглядом на Гарпер і цього разу побачив дещо, від чого непорушно закляк.
— Гей, моя маленька, з тобою все гаразд? — запитав Джейкоб у неї.
Вона здивовано глянула на нього. На думку не спадало, як відповісти. Запитання виявилося на диво складним, бо вимагало від неї дещицю самокопання.
— Чуєш, Денні? Маю вже бігти. Треба хвилинку з Гарпер посидіти. Ти слушно зробив, забравши дітлахів, — на мить він замовк, а тоді додав: — Так, гаразд. Я надішлю вам з Клаудією знімки, та раптом що, ви їх отримали не від мене. Люблю вас обох.
Він завершив розмову, відклав слухавку й глянув на Гарпер:
— Що сталося? Чого ти вже вдома?
— За школою був чоловік, — відказала Гарпер, а тоді якийсь клубок — немов почуття раптом набули фізичної форми — підступив їй до горла.
Джейкоб сів поруч і пригорнув її до себе.
— Добре, — промовив він. — Усе добре.
Тиск у горлі послабшав, і вона, віднайшовши голос, розпочала знову:
— Він був на майданчику, похитувався, мов п’яний. А тоді впав і спалахнув. Вигорів, наче увесь із соломи був. Половина дітей у школі це бачила. Той майданчик видно ледь не з кожного кабінету. Малеча до мене увесь день приходила шокована.
— Ти мала б одразу розповісти мені. Треба було змусити мене покласти слухавку.
Вона обернулася до нього й поклала голову йому на груди, а він тримав її в обіймах.
— Був момент, коли в спортзалі перебувало сорок дітей, декілька вчителів і директор. Дехто з дітлахів рюмсав, деякі тремтіли, а хтось узагалі блював. Мені кортіло водночас робити все це одразу.
— Але ти не робила.
— Ні. Я роздавала сік у пакетиках. Чим не ультрасучасне медичне лікування?
— Ти робила, що могла, — відказав він. — Піклувалася про бозна-скільки дітлахів, які побачили найжахливіше видовисько за все своє життя. Ти ж це розумієш, правда? Вони тепер довіку пам’ятатимуть, як ти доглядала за ними. І тобі це вдалося, тепер усе позаду, і ти тут, поруч зі мною.
Якийсь час вона непорушно й мовчки сиділа в затишку його обіймів, вдихаючи його особливий запах сандалового одеколону та кави.
— Коли це було? — він пустив її, пильно вдивляючись мигдалевими очима.
— На першому уроці.
— Вже майже третя. Ти обідала?
— Нє-а.
— Голова паморочиться?
— Ага.
— Зараз ми тебе нагодуємо. Гадки не маю, чи є щось у холодильнику. Може, вийде щось замовити, хтозна.
«Хто замовляв гарячу тарілку?» — подумала Гарпер, і кімната захиталася, мов палуба корабля. Вона міцніше притислася до спинки дивана.
— Може, хіба трохи води.
— А як щодо вина?
— Навіть краще.
Джейкоб підвівся і попрямував до невеличкого винного холодильника на шість пляшок. Роздивляючись спершу одну з них, тоді іншу — яке вино найкраще пасує до згубної зарази? — він сказав:
— Я думав, таке буває лише в країнах, де забруднене повітря таке густе, що ним годі дихати, а річки — це відкриті клоаки. Китай. Росія. Колишня Радянська Республіка Обдристан.
2
Ісая Томас (
3
Гаряча тарілка (