У ніч, що передувала Дню подяки, Гарпер прокинулася від сну про Джейкоба та «Плуг спустошення». Вона відчула запах диму й не могла зрозуміти, що горить, аж поки не втямила, що він іде від неї.
Язики полум’я Гарпер не охопили, та смужка на шиї обвуглила комір футболки з «Coldplay», від чого той почорнів та задимівся. Під футболкою вона відчувала свербіж, наче хтось поприскав спреєм від комах на подряпину, але гуділо все тіло.
Скрикнувши, вона відкинула вбік простирадло й задерла футболку. Смуги луски вкривали її шкіру чорнильними рисками, де-не-де поцяткованими мерехтливими вогниками згубного червоного кольору. Дошкульна сверблячка посилилася, годі було зібрати докупи думки.
Звуки довкола неї від жінок, які неспокійно крутилися у своїх ліжках, навели її на глузливу думку про зграю голубів, що перелякано зривається у повітря: стривожене туркотіння. А тоді поряд опинилася Еллі. Вона охопила Гарпер ногами довкола талії і пригорнула зі спини. Потім заспівала м’яким, ледь розбірливим шепотінням, наблизивши губи до вуха Гарпер. Наступної миті біля неї зринула Рене, взявши в темряві за руку, міцно переплітаючи пальці.
— Ти не згориш, — промовила до неї Рене. — Тут ніхто не горить, це одне з правил. Хочеш його порушити і влаштувати нам неприємності з Керол Сторі? Дихай глибоко, сестро Вілловз. Довгі глибокі вдихи. Давай зі мною: Вди-и-их. Видих. Вди-и-их.
Еллі тим часом співала старий хіт гурту «Oasis». Солодким, безбоязним голосом вона виспівувала, що Гарпер — її «Wonderwall»[45]. Для цього вона навіть вдалася до голосу Пожежника, тої глузливої підробної англійської вимови, краще знаної як «мокні».
Гарпер не плакала, аж поки драконяча луска потьмяніла й згасла, а біль почав минати. По ньому залишилося пекуче, подібне до опіку відчуття, що пронизувало ділянки спори.
Еллі припинила співати, але й далі її тримала. Гостре підборіддя дівчинки зручно вмостилося в Гарпер на плечі. Рене з любов’ю, по-материнськи розминала великим пальцем долоню Гарпер.
У темряві, за чотири кроки від Гарпер, стурбовано спостерігаючи за нею стояв Нік Сторі. Він був єдиним хлопчиком, якому дозволяли спати в дівочому гуртожитку, ділячи розкладачку з сестрою. Однією рукою він притискав до грудей свисток. Сам би він його не почув, але знав, що може подмухати в нього й викликати Пожежника. Але яка з того користь? Хіба що, може, він притяг би шланг, щоб загасити її тліючий попіл.
— Розумниця, — промовила Рене. — З тобою все гаразд. Усе минулося. Могло бути значно гірше.
— Могло бути й краще, — сказала Еллі. — Ти щойно втратила надзвичайно гарну нагоду підсмажити жахливу футболку з «Coldplay». Якщо я колись раптово спалахну, то сподіваюся тримати в руках стосик їхніх дисків.
З грудей Гарпер долинули звуки: чи то сміх, чи то схлипування — навіть вона сама до пуття не зрозуміла, що це. Певно, всього було потрошку.
8
У своїй обпаленій футболці «Coldplay» Гарпер поринула в ніч, рушивши разом з усіма до кафетерію на сніданок. Вона рухалася, не зважаючи, куди прямує. Просто пливла за течією людського потоку.
Сон. Її ледь не занапастив сон. Вона й уявити собі не могла, що влягтися спати було не менш небезпечним заняттям, ніж розмова з Джейкобом за келихом вина й зарядженим револьвером.
У тому сні вона була дуже вагітною — такою величезною, що це жахало й смішило водночас. Гарпер намагалася втекти, але сил тільки й було, що на трагічне, сміховинне шкандибання. Вона притискала «Плуг спустошення» до своїх набряклих, спухлих грудей; сторінки злипалися від крові. Усю книгу вкривали багряні відбитки долонь. Крізь сон склалося враження, що вона забила Джейкоба рукописом на смерть і тепер намагалася приховати докази.
Гарпер бігла через дорогу, аби закопати його, наче то був труп. Крижаний вітер промчав уздовж шосе, підхопив рукопис і шпурнув його на чорне дорожнє покриття.
Гарпер опустилася на мерзлий асфальт, хапаючи сторінки й силкуючись зібрати докупи рукопис, оповита темрявою та холодом. За логікою сну було напрочуд важливо не втратити жодної сторінки. Вона саме зібрала їх десь третину, коли, за три сотні футів униз по дорозі від неї, спалахнули фари. Двотонний «фрейтлайнер», з плугом завбільшки з крило літака, стояв припаркований на узбіччі.
— Сука ти така! — вигукнув Джейкоб з-за колеса. — Знаєш, як важко я над ним працював? Де твоя повага до літератури?
Авто загуркотало. «Фрейтлайнер» рушив з місця. Джейкоб перевів промені фар на повну потужність, пришпиливши її до дороги сліпучим блакитним світлом. Він пришвидшив авто, перемкнувшись на другу передачу. Рев двигуна здійнявся до дизельного вереску, світло фар прошивало Гарпер наскрізь, не просто вкриваючи їй шкіру, а варячи живцем...
45
«Oasis» — англійський рок-гурт з міста Манчестер, заснований 1991 року. «Wonderwall» — композиція гурту, написана гітаристом Ноелем Ґаллагером. За словами самого Ґаллагера, ця пісня про «уявного друга, який прийде і врятує тебе від самого себе».