— Бене, з тобою все гаразд?
— Бути хлопцем, який забрав у всіх мобільні, — то ще півбіди, — відповів Бен. — Тепер я ще й сніданку всіх позбавив. От триндець.
Він звівся на ноги, взяв зі столу тарілку й пожбурив її у відро, повне сірої пінистої води.
— Мені байдуже, чи пропускатиму я сніданки, — Рене провела поглядом Бена, який задер комір і попрямував геть з кафетерію, навіть не озирнувшись. — Вони й так були кепські, якщо вже на те пішло, і я планую схуднути на десять фунтів. Звісно, він усе не так зрозумів. Люди не злилися на нього, коли він позабирав мобільники. Тільки раділи! Їм полегшало від думки, що хтось опікується їхньою безпекою. Вони не тримають зла на нього за жоден вжитий захід. Навіть за те, як він вчинив з Гарольдом Кроссом. Єдина людина, яка не може пробачити Бенові Патчетту за те, що він зробив з Гарольдом, — це сам Бен.
— Гарольд Кросс, — промовила Гарпер. — Я вже чула це ім’я. Хто такий Гарольд Кросс і що з ним зробив Бен?
Рене кліпнула очима, здивовано поглянувши на Гарпер.
— Застрелив його. Ти не знала цього? Поцілив просто в горло.
9
На десерт були маленькі трикутнички кокосового пирога з заварним кремом, на хрумкій скоринці з крекерів — найсмачніше з того, що Гарпер довелося скуштувати відтоді, як вона потрапила в табір. Щоразу, підносячи повну ложку до рота, вона заплющувала очі, щоб краще зосередитися на вершковому смаку. Пиріг удався таким ласим, що їй навіть трошки хотілося плакати. Чи бодай підписати подячну листівку Нормі Гілд.
Рене відлучилася ненадовго, щоб допомогти дітям приготувати какао, а коли повернулася, то тримала в руках два кухлі з чорною кавою. За нею хвостиком йшли Дон Льюїстон та Еллі Сторі, а з ними й Нік Сторі, плентаючись за сестрою. Він ніс перед собою кухоль гарячого шоколаду — з благоговінням, наче підносив обручки молодятам.
— Усе гаразд? — запитала Рене. — Бо ти таку гримасу скорчила.
— Це в мене таке обличчя під час оргазму, — пояснила Гарпер, розправившись із останнім шматочком пирога.
— Гадаю, не випадково шмат пирога має точнісінько таку ж форму, що й піхва, — прокоментувала Еллі.
— Ви, дівчата, може, бажаєте собі погомоніти? — запитав Дон. — Я можу й пізніше прийти. Бо ця бесіда прямує туди, де вухам такого невинного паруб’яти, як я, може буть незатишно.
— Краще сядь, — приструнчила його Рене, — і розкажи, яка доля спіткала Гарольда Кросса. Я думаю, що Гарпер заслуговує знати, а з вас двох вийдуть кращі оповідачі, ніж я. Доне, ти працював з ним. Еллі, ти знала його краще від усіх. Та й ви обоє були з ним під кінець.
— Не скажу, щоб я так уже й добре його знала. Дійшло до того, що мені з ним несила було в одній кімнаті лишатись, — відповіла Еллі.
— Принаймні ти намагалася, — сказала Рене. — Докладала зусиль. Не так багато людей тут можуть сказати про себе те саме.
Нік прилаштувався на лавці зліва від Еллі. Він переводив погляд з Еллі на Рене й назад, тоді зробив кілька рухів руками, запитуючи щось у сестри. Еллі насупила чоло й почала дрібно жестикулювати пальцями.
— Мати значно краще знала мову жестів, — промовила дівчинка. — Я даю раду хіба з дактильним мовленням[46]. Йому кортить знати, про що ми говоримо. Хоч якийсь позитив у тому, що малий глухий: не треба хвилюватися, що він підслухає справді гнилі подробиці й засмутиться.
— І він зовсім не читає по губах? — запитала Гарпер.
— То тільки в кіно так.
Дон сьорбнув кави і скривився.
— Я вам ось що скажу: ніщо так не псує гарного настрою, як ковток цієї кави. Хіба, може, розмови про Гарольда Кросса, — він опустив свого кухля. — Гарольд здебільшого тримався самітно. Щось типу товстуна, з яким не хочуть гратися діти. Надто розумний, щоб це йшло йому на користь, кумекаєте? Розумніший за всіх решту й завжди радий на це вказати. Якби ви марудилися з нужником, він би вам вказав кращий, науковіший спосіб, як то зробити... та сам би за лопату не взявся. Сказав би, що карк ломить, чи ще щось. Знаєте, як воно.
— Він постійно носив таку смугасту футболку й пару чорних джинсових шортів. Я ніколи не бачила, щоб він щось інше вдягав. У нього якось коза з носа до тієї футболки прилипла, і він так три дні ходив. Богом клянуся, — промовила Еллі.
— Я пам’ятаю ту козу! — додав Дон. — Та штука так довго пробула в нього на футболці, що варто було вже дати їй ім’я!
Нік і далі спостерігав за ними, знову щось запитавши в Еллі — кількома повільними, обережними жестами. Відповідь Еллі цього разу була швидшою: суглобом пальця вона подлубалася в носі, вдаючи, що виколупує козу. Нік усміхнувся. Він видобув з джинсів цурпалок олівця і щось написав на своїй настільній серветці у формі індика. Тоді посунув її в бік Гарпер.
46
Дактильне мовлення — вид спілкування, побудований на пальцевій абетці; здійснюється за допомогою пальців руки, кожне положення яких означає певний звук, літера за літерою.