— Мені не до вподоби, що стало з Гарольдом потім, — сказала Рене. — Якщо ми колись і заподіяли йому кривди, то це було саме тоді.
Еллі закивала.
— Коли позабирали телефони, увесь табір почав сприймати Гарольда як отруйного жука, якого слід накрити банкою, щоб він більше нікого не вжалив. Малеча почала кликати його Гнирольдом замість Гарольда. Ніхто не хотів сидіти поряд з ним у кафетерії, окрім Дідуні, який ладнав з усіма. А потім, одного дня, котрась із дівчат розбила Гарольду окуляри, пожбуривши йому фризбі просто в обличчя. Вона вдала, що то випадково, наче хотіла, аби він його упіймав, та то був гівняний вчинок, я їй так і сказала. Я відчувала, що хтось має спробувати вступитися за нього. Відчувала, що це погано для всіх нас — отак-от нехтувати ним. Тому я допомогла йому полагодити окуляри й почала сидіти разом з ним та Дідунею під час сніданку. Я записалася на поденну роботу разом з ним, щоб він не залишався наодинці. Тішила себе думкою, що зможу достукатися до справжнього Гарольда. І мені таки вдалося, та лишень нутро в нього було таким самим гидким, як і увесь він. Якось ми разом мили посуд для місіс Гілд у кафетерії, і раптом він засунув мені руку під шорти. Коли я запитала, якого хріна він робить, він відповів, що, мовляв, мені нема причини перебирати з ким трахатися, бо людська раса і так котиться під три чорти. Я штовхнула його так сильно, що з нього злетіли окуляри і знову розбилися. Ось таким був Гарольд.
Нік переводив погляд з обличчя на обличчя, дивлячись на всіх великими, приголомшеними очима. Какао в кухлі майже скінчилося, і рот у нього був вимазаний шоколадом. Гарпер зловила себе на думці, що він виглядає так, наче зійшов з картини Нормана Роквелла[47]. Він показав Еллі те, що нашкрябав на серветці. Вона взяла в нього олівець, щоб записати відповідь. Нік кивнув, тоді схилився, щось дописав і знову посунув серветку до Гарпер.
Я намагався попередити Еллі, що йому не можна довіряти. Коли він був біля неї, гузнодим ставав ще бридкішим. Глухі можуть учути те, що більшість людей не може, і я внюхав у тому димі зло.
Гарпер повернула серветку, щоб Рене могла прочитати написане. Рене глянула, тоді звела погляд до Гарпер, і вони обидві зайшлися сміхом. Від такого нестримного спалаху веселощів Гарпер аж здригнулася; вона відчувала, що її сміх от-от перейде в плач. Нік розгублено дивився на них.
Вона трохи надпила з кухля, щоб заспокоїтися, і ледь не викашляла каву через ніздрі, коли відчула, як черговий приступ сміху підступив до горла. Рене поплескала її по спині, доки кашель не минув.
Дон прочитав написане Ніком, і кутик його губ смикнувся в посмішці.
— Оце кумедно. Я ж бо ніколи не чув зла у ньому. Та якось внюхав дешо інше... і то було, свого роду, перше доміно в тому рядочку, шо привів до його забою. Гарольд узяв роботу під моїм керівництвом, викопував черву для наживки. Було кумедно, шо він визвався до фізичної роботи. Наче королева напрохалася туалети драїти. Ніхто інший не схотів його брати, тому я взяв його у свою команду. Він шось баяв про точку, південніше від табору, болотиста рівнява, де повнісінько черв’яків. Він кумекав, про шо говорить. Не раз повертався зі жменями наживки, збирав більше, ніж будь-хто інший з хлопців, яких я посилав риться в землі. А в інші дні він об’являвся з — ну, може — двома червами у відрі, знизував плечима і казав, шо не фарт. Що ж, я собі гадав, шо тими днями він ходить десь покімарити собі, і сильно про то не хвилювався. Поки одного дня, в половині серпня, він не прийшов з пустими руками і, ставлячи додолу пусте відро, не пустив відрижку — і шоб мене грім побив, якшо я не відчув запах піци в його гівняному віддиху. Мене то грузило. Як ти, певно, помітила, у менью табору Віндем піци нема. Ту ніч я спав тривожно, наступного ж дня рішив про все розказати Бену Патчетту. Бену то ше менше сподобалось. Він весь напружився, зблід, сидів і чухав підбороддя, а тоді сказав, шо радий, що я не змовчав. Тоді спитав, чи я не проти, шоб Майкл з тиждень побув у моїй команді. Я знав, що Майкі мав накопати, і то були не черви, нє, але треба ж було взнати, шо собі надумав Кросс, то я й сказав «аякже». Ну, і Майкі начав стежити за ним з відстані. Перші пару днів найгірше, що він бачив, то як Гарольд срав і підтиравсь сторінками бібліотечних книжок.
Рене скривилася.
— Виявилося, що то був роман «Серце самотнього мисливця». Єдиний примірник. Якби знала, що він утне з книжкою, дала б йому «Атлант розправив плечі».
47
Норман Роквелл (1894–1978) — американський митець та журнальний ілюстратор. Відомий насамперед серією обкладинок популярного видання «Сатердей Івнінг Пост», на яких зображувалися сцени повсякденного життя.