Тільки старий лікар нікуди не виходив із своєї каюти. ЛДілий день сидів він, зачинившись, біля книг і журналів і тільки ввечері, коли над океаном вставало марево і бриз дужчав та свіжішав, лікар Нен-Сагор виходив подихати вільним повітрям.
Він сидів у шезлонгу на другій палубі в затишному кутку і палив чорну англійську сигару. Потім випивав склянку якогось питва й знову зникав у своїй каюті. До табльдоту[41]старий лікар не виходив: йому подавали їсти в каюту, він об’явив себе хворим.
Місіс Ліліан, навпаки, не цуралася товариства. Вона акуратно відвідувала всі табльдоти, заходила до кают-компанії, а іноді заглядала й до мюзик-холу.
Горбань Альберт Сю розплющував тоді одне око й сумовито поглядав здаля на високу, ставну постать молодої індіанки, на її красиве смуглясте обличчя.
Альберт Сю завжди при тому зажурено зітхав: його Марта, здається, не була ні висока, ні ставна, ні тим паче засмагла. Місіс Ліліан іноді помічала це одне, сумовите й уважне, око горбаня й здивовано відверталася.
Від десятої до одинадцятої місіс Ліліан була на тенісному корті й грала дві-три партії з випадковими партнерами. До танцювального салону місіс Ліліан приходила не щодня і танцювала тільки вальс, та й то не більше двох-трьох турів. Чарлстона місіс Ліліан не танцювала.
Дансингові кавалери взагалі були дуже заінтриговані пікантною індіанкою, що скрізь на пароплаві бувала справно, але трималася самостійно і не виявляла бажання заводити короткі знайомства.
Може, саме тому до неї почали приглядатися солідніші джентльмени та вахлаки, що вважали за краще до танцювального салону не заходити. Місіс Ліліан і з ними тримала себе дуже коректно, ввічливо та приязно, але не більше. Вона поводилася, як справжня леді. Це зразу ж оцінили старіші.джентльмени. Тому її поява на палубі завжди відзначалася десятком-другим глибоких і ввічливих поклонів. Підходили заговорювати до місіс Ліліан не так часто.
Тому місіс Ліліан була таки трохи здивована, коли одного вечора, того ж дня, як теплоплав залишив Порт-Саїд, до неї під час вечірньої проходки раптом підійшло двоє джентльменів.
— Місіс Ліліан, онука лікаря Нен-Сагора? — запитав цілком пристойно один з них, скидаючи свого колоніального шолома й показуючи своє обгоріле й обвітрене обличчя.
Він говорив англійською мовою досить чисто, але зразу було видно, що він не англієць.
— Так, це я, — підозріливо відповіла місіс Ліліан.
— Не зрозумійте, прошу, це як нахабство, що ми з товаришем, — він повів рукою до свого супутника, що на цей жест теж зняв шолома, показавши ще більше спечене обличчя, і промимрив якусь фразу, так безграмотно збудовану, що місіс Ліліан ледве стримала усмішку, — що ми з товаришем дозволяємо собі, не будучи знайомі, спинити вас.
— Прошу, сер, — відповіла місіс Ліліан. — Але чого вам від мене треба?
Незнайомий зам’явся, надів свого шолома, знову зняв, поглянув на свого товариша, сказав до нього щось не зрозумілою місіс Ліліан мовою і, нарешті, переміг своє хвилювання.
— Бачите, місіс, ми маємо до вас і до лікаря Нен-Сагора, головним чином до лікаря Нен-Сагора, невеличку справу. Але справу конфіденціальну. Коли ваша ласка…
— Я не маю ніякого наміру з будь-ким конфіденціально говорити, — холодно відрубала місіс Ліліан і повернулася йти.
Але незнайомий заступив їй путь.
— Але, місіс… я вас благаю. Справа йде… про наукову теорію лікаря Нен-Сагора.
Місіс Ліліан спинилася.
— Про теорію лікаря Нен-Сагора?
— Так, місіс, вашого діда.
— Вам треба говорити зо мною чи з лікарем Нен-Сагором?
— Власне, з лікарем Нен-Сагором, місіс, але я гадаю…
— Хто ви, сер?
— Я?
— Так, ви.
— Я… — він зам’явся, — бачите, місіс, ми вам, безперечно, це скажемо, але… теж тільки… в конфіденціальній розмові…
— Але, дозвольте, як же я можу згодитися на таку розмову, коли навіть не знаю, з ким маю діло?
— Ах, місіс… Ах, місіс… Я і мій колега, ми — лікарі… Звичайно, на таку розмову неможливо було погодитися.
Так місіс Ліліан і вирішила.
Але, подумавши одну мить, вона раптом змінила своє рішення: кінець кінцем це були перші медики, які, либонь, зацікавилися працею лікаря Нен-Сагора.
41
Табльдот — харчування за спільним столом і спільним меню — у пансіонах, санаторіях, ресторанах.