Папас приніс вино, налив Верньє, той покуштував.
— Пречудове.
Лише після цього неодмінного ритуалу Папас налив у бокали дамам і спитав:
— Поставити нашу крітську музику? Чи хочеться побути в тиші?
— О, будь ласка, поставте вашу музику, — відповіла Марі.
— Я з вами потанцюю, — пообіцяв Папас, — я завжди танцюю з моїми постійними клієнтами, правда, Гала?
— Він її в мене відіб’є, — поскаржився Верньє дочці, — вони завжди переглядаються за моєю спиною.
— Не відіб’є, — запевнила Марі. — Тільки дурна жінка може піти від такого красивого, розумного й доброго, як ти…
— Розумієш, подруго? — Верньє гордо подивився на Гала. — Папас, ще дві пляшки, я сьогодні хочу від душі пити.
— І цілу ніч потім ковтатимеш ліки, — з докором мовила Гала.
— Вас позбавили слова, мадемуазель, — сказав Верньє. — Шат ап![39]
— Марі, хочеш устриць? — похопилася Гала. — Тут навпроти допізна продають їх, зовсім забула! Я зараз!
— Не треба, Гала! — але та вже пішла до виходу, натягуючи на ходу пальто.
— Я зараз, — і вибігла.
— Чи не забагато ти розмовляєш лише зі мною? Про те, що нам близьке, про нас з Гансом? Гала може образитись.
— Я всі ці місяці тільки про вас і говорив з нею, з ким же ще?
— А з самим собою?
— З самим собою я не розмовляв. З самим собою я плакав, голубонько моя…
— Якщо все добре скінчиться, давай поїдемо всі разом у Гаривас, як?
— Запрошуєш?
— Звичайно. Купимо тур і поїдемо на два тижні… Він буде щасливий…
— Ти його любиш, Марі? Чи ти любиш свою любов до нього?
— А хіба це не те саме?
Верньє похитав головою.
— Ні, маленька, зовсім не те саме.
— Я говорила про це з одним росіянином,
— Його прізвище Степанов?
Марі засміялась.
— О, який ти хитренький, таточку! Звідки ти знаєш?
— Він був у мене…
— І розповідав… Ви чимось дуже схожі…
— Ну, ще б пак… Консерватор Верньє і комуніст Степанов…
— Ви схожі тим, як любите своїх дітей…
— Давай вип’ємо за Ганса?
— Давай. Тільки почекаємо Гала.
— Марна річ. Вона півгодини вибиратиме тобі найсмачніші устриці і десять хвилин торгуватиметься, Щ96 купити їх за півціни… Давай вип’ємо за те, щоб Гансі швидше приїхав сюди і ми посиділи б отут, у Папаса, погуляли і ви нарешті обжили б свої кімнати…
Верньє вийняв ключ від квартири, простяг Марі.
— Я замовив тобі цей ключ з особливої бронзи, ти ж любиш, коли все красиво…
— Бідолашна мамочка…
— Мені теж її дуже шкода, але що я міг зробити, Марі?
— Ви такі різні… Чому ти одружився з нею?
— Тому що я дуже кохав її, я нікого так не кохав, як її…
— Давай вип’ємо за неї?
— Давай.
— Нехай у неї буде так, як їй хочеться…
— Дай їй боже…
— Ми з Гансом завжди мріяли, щоб ви хоч трохи зберігали видимість сім’ї, це так важливо для дітей, та ще маленьких…
— Я згоден був, Марі…
— Знаю… Але ти справді любив маму?
— А ти думаєш, я одружився з нею, щоб переселитися з мого підвалу в її чудовий будинок над Рейном?
Марі нічого не відповіла, цокнулася з батьком і повільно випила.
Гала повернулася з коробочкою устриць.
— Такі жирні, просто чудо! Найкращі устриці — жовтневі! Прошу, Марі, це все тобі! Боже, яку я зараз бачила страшну людину! Весь у чорному, сидить на своєму мотоциклі, а очі білі, як вата… Він подивився на мене й крикнув: «Піф-паф, пташко!» В мене навіть мурашки по спині побігли…
— Накурився, ідіот, — сказав Верньє, — скільки ж таких нещасних!
Папас приніс лимон, ножик, щоб відкривати устриці, й увімкнув музику. Зазвучав знайомий голос: бритоголовий актор Савалас заспівав сумну пісню, його грецька була жахлива, все-таки він тепер працює в Голлівуді, думає англійською, а коли думаєш іншою мовою, втрачаєш правду рідної мови.
— Марі так апетитно їсть, — Верньє бачив, як дочка смакувала устрицю, — аж мені захотілося.
— Я куплю ще! — Гала підвелася з стільця.
— Сядь, — зупинив її Верньє. — Відкрий мені кілька раковин, я цокнусь з Марі… Пам’ятаєш, маленька, як я нагодував вас з Гансом бульйоном з мідій на Капрі?
— Я все пам’ятаю, таточку, і тому мені страшенно хочеться випити з тобою ще один бокал…
84
26.10.83 (18 годин 34 хвилини)
Мішель Бреннер зачудовано слухала Гіго; вона тепер не могла пробути без нього жодного дня; відразу поривала з тими, хто говорив їй про Гіго погано; вона зовсім розчинилася в його владній силі.