- Гей, хто-небудь? Ви живі?.. Чого мовчите? Скажіть хоч слово! - шепочуть у вікно дівчатка, коли пішов лікар.
Хтось із хворих чхнув, мляво промовив:
- Забирайтеся геть!
- Ой, хто це? - вискнули Бублики. - Здається, в окулярах... Професор прийшов до пам’яті! Чи він марить?
- Нічого я не марю. - Професор чхнув ще раз.
- Він не марить, він живий! - зраділи дівчатка. - А чому ти такий грубіян, Професоре?
Професор демонстративно повернувся до стіни. Гусєв присів на постелі, тицьнув пальцем у вікно, зареготав:
- Дивіться, вся команда з’явилася! Навіть Нінка припленталася... Що, хочеться повитріщатися на чемпіонів? Тепер вам до нас далеко... Давайте фотографуйте, беріть інтерв’ю, закохуйтесь. Для стінної преси ми згодні... - І він недбало відкинувся на подушку.
- Макаре, тобі не здається... - почала було, спалахнувши, Ніна, але Сироїжкін перебив її:
- Не Макаре, а Макаре Степановичу! - І пояснив свою думку: - Я намагаюся бути поважним, але... не можу. Макар Степанович хворий.
- Макаре Степановичу! - Кукушкіна труснула кісками.
- Ну?
- ...Ви серйозно хворі? Макар махнув рукою.
- Заспівала б ти нам чогось веселішого.
Від такої зухвалості в Зої покруглішали очі. Світлана заступилася за подругу:
- Може, накажете хором?
- Хто там такий розумний підказувач? - запитав Гусєв, не обертаючись до вікна.
- Світланка, - вмить відповів Чижиков-Рижиков. - Котра підвернула ногу.
- А-а, - Гусєв позіхнув, - хатинка на курячій ніжці. Теж пришкандибала... Слухай, ти, Світланко...
- Не Світланка, а Світлана Іванівна, - поправила Ніна.
- Іванівна... - Гусєв ошкірився. - Нехай спочатку покаже, яка вона Іванівна!
- Перша жінка-космонавт, яка висадиться на Марсі, - пояснила Ніна.
Гусєв розреготався.
- На Марсі? Світланка? Це точно! Перший марсіанський привид...
Волейболістки переглянулися, пошептались, і цей тривожний шепіт, мов свіжий вітерець, враз увірвався до палати. Чемпіони заворушилися, трохи попідводилися з подушок, а Сергій усміхнувся Майї.
- Не звертайте на них уваги! - дзвінко сказала Майя. - Вони цілком здорові... Просто корчать дурня!
- Ні, - заперечила Електроничка, придивляючись до лежачого Електроника. - Вони хворі. Здорові не корчать дурня.
Макар сів у постелі, взяв у руки подушку.
- То це ми хворі?! - вигукнув він. - Ану, хлопці, покажемо пас! - і метнув свою подушку в Професора.
Професор устиг кинути свій тугий снаряд Сироїжкіну, взяв подачу Макара. Подушки полетіли по палаті, сіючи в повітрі пух та пір’я, лунко гепаючи у витягнуті долоні. Подушки, м’які, теплі подушки, хранительки снів і безсонних думок, - їх шалено-весело ганяли зараз по замкнутому колу, перетворювали в безформні жмути, вибивали з них усі спогади.
- Припиніть хуліганити, - сказала, заходячи до палати, нянечка. - Бо хто ж підмітатиме?
Подушки вмить опинилися на місці, гравці пірнули під простирадла.
Нянечка, кліпаючи, дивилася на повислий у повітрі сріблястий пил.
- Ну чисто малі діти...
- Перша ознака еговірусу, - сказав, заходячи, лікар. - Апатія упереміжку з придуркуватістю та душолінощами!
Макар висунув голову з-під простирадла:
- То ми хворі, чи що?
- Хворі, - відповів лікар. - Вас іде обстежувати комісія.
Він причинив двері й наклеїв на них грізне застереження:
Ох, і напереживалися дівчатка, спостерігаючи у вікна всілякі сцени. Що тільки еговірус не коїть з нормальними людьми! Аж бере жаль...
А тут ще повилазила з кущів малеча з молодших загонів, стала гасати біля карантинної дачі, викрикуючи хором:
Знають люди, знають звірі:
Два на два - завжди чотири.
Справжня дружба не загине...
Роботе, ти не людина...
Так, пішла гуляти по світу пісенька, що її склав якийсь жартівник у Сергійковому дворі.
Дівчатка прогнали зухвалих куплетистів. Хай відпочинуть хлоп’ята. Може, отямляться...
- Елеку, - пошепки покликала Електроничка, - лізь у вікно.
- Навіщо? - відповів Електроник.
- Подихаємо свіжим повітрям. Вирішимо, як вам вилікуватися.
- Не хочу, - почулася відповідь.
- А що ти робиш лежачи? - не могла зрозуміти Електроничка.
- Я досліджую новий метод робототехніки, - пояснив електронний хлопчик. - Під умовною назвою “Ел-елечка...”
- Ел-елечка? - Електроничка сіпнула плечем. - Що за дурниці? При чому тут я?
- Ти - новий напрям у кібернетиці, - промимрив Електроник.