— Увійдіть!
Швидким кроком у кімнату увійшов чоловік і відразу сів проти професора.
«Як він... Егe! це не Руперт! Що за чортовина?!» — заледве встиг подумати професор.
— Ви цікавитесь способом фабрикації препарату «Альбо», — почав чоловік. — Я прийшов сюди в справі його винахідця — Гаррі Руперта.
— Так, дуже приємно, — сказав професор. — Я слухаю. (Очевидно, сам Руперт побоявся прийти).
— Руперт не міг сам прийти, — сказав чоловік (чому професор зоставався спокійний?).
— Руперт не міг сам прийти, — повторив гість (професор не моргнув оком).
— Очевидно, його затримали якісь важливі справи, коли він прохав вас виконати доручення. Я слухаю вас уважно, — приязно сказав професор. (Що це за чудний дядя, що він так пронизливо дивиться?).
— Руперта затримала дуже важлива справа — він не може прийти, бо його вбито, — сказав гість.
На обличчі професоровім одбилась напружена цікавість.
— Він передав мені за день до смерти таємницю свого способу, — попробував ґрунт гість.
— У вас єсть Рупертів рецепт? — сказав професор. — У мене він теж є! (Професор мацає ґрунт).
— У вас він є, а в мене його немає! — показав гру гість, підвівся, зачинив двері, підійшов до професора, схопив його руки в одну свою, а другою злегка придушив йому горло.
— У вас є рецепт Руперта — значить, це ви його отруїли! В цій хвилі подавайте сюди рецепт!
Логіка гостева не переконала шановного професора, бо рецепту в нього не було. Він знав це твердо. Але рука (що за нервовий невитриманий суб'єкт!) при слові «отруїли» дужче придушила професорове горло.
— Слухайте, — засичав професор, — у мене нема жодного рецепту... одпустіть трохи горло, прошу вас, у мене нема жодного рецепту. Якби я його мав, я не прийняв би якогось Гаррі Руперта, — ви розумієте — він був би мені непотрібний і навіть небезпечний.
Раптом чоловіколюбний професор змовк — він зустрівся з гострими очима. По тілу пробігло якесь огидне почуття — рука одпустила горло зовсім, чоловік сів напроти професора. Стало тихо. Кіт зашкрябав кігтями двері, прохаючи випустити його. З горла професорового вирвався якийсь високий, чудний звук — звук, що нагадував голос п'ятнадцятиліт-нього хлопчини. Потім він знизився, і професор дрімливим голосом сказав:
— Я вбив би Руперта, коли б знав, де в нього рецепт. Він не носив його з собою. Я аналізував змивки з його реторт, — вони були начисто змиті сірчаним квасом. Мені не пощастило відкрити реактиви.
Сказавши це повільним сонливим тоном, професор захитав головою й заснув. Гість одімкнув двері.
— Алло! Хто там є? — гукнув він у залю.
З'явився лакей.
— Професор заснув, збудіть його за півгодини, — сказав гість (кіт вистрибнув у залю й понісся геть, мов навіжений).
— Я слухав вашу розмову, — сказав лакей. — Я можу дещо вам сказати в цій справі.
Чоловік добув банковий білет і передав його лакеєві. Лакей розповів, притулившися до одвірку, про приїзд Лейстона, про невідомого англійця з язвами на обличчі, що цікавився Лейстоном і рецептом.
— Ще десять фунтів, коли ви скажете, хто той чоловік, — сказав гість, дістаючи десять банкових білетів.
Лакей видобув візитову картку.
— Це я свиснув в нього, коли ми сиділи в корчмі! — сказав лакей.
dr. James Reeps
Гість сховав картку в кишеню й вийшов.
— Не забудьте ж збудити професора за півгодини, — сказав він на прощання,
Едіт працювала на текстильній. Їй боліла спина. Вона почала кашляти від пилу, — але психічно вона була спокійна й рішуча, як ніколи. В ній прокинулась уперта американка. Наївна, звикла до щастя, вона тим глибше вірила в швидкий успіх великої справи визволення людства через робітниче повстання. Це повстання мало визволити й піднести її саму — вона читала про Спартака й потайки вчилася стріляти з револьвера, закладаючи туди монтекристові кульки. Вона як-раз улучала в двері, коли увійшов Дюваль. Не кажучи ні слова, не відповідаючи на її запити, він видобув картку й показав їй.
dr. James Reeps
— Ви знаєте цього чоловіка на обличчя?
Пальці Едітові міцно стиснули держак бравнінга.
— Він убив винахідця штучного протеїну, Гаррі Руперта!
Потім Дюваль розгорнув уранішнє число «Timеs'a».
«Вчора вночі в Вайтчеплі отруїлись вугільним газом робіт-ник і дівчина. Прізвище Гаррі Руперт і Кет.
Причину самогубства не з'ясовано. При Руперті був фальшивий паспорт — для виїзду за кордон».
— Він убив їх обох! — сказав Дюваль. — З рецептом він поїде до Радянських республік і продасть його за мільйони. Я їду шукати його.