Тоді Райхові наснився сон, що він потяг-експрес, який мчить дикими просторами; пасажири заходять і виходять, дехто їде далеко, дехто ні. Потяг «мчав стрімголов у невідоме, — писав Райх, — крізь світ, без конкретної кінцевої станції». Райх не подає трактування сну у своєму щоденнику, але небагато потрібно, аби побачити, що це довершений символ його мінливих думок, постійних дислокацій та перехідних учнів.
«Сьогодні я знайшов першу вказівку на смерть на моїй правій щоці, — Райх нотував у своєму щоденнику від 23 листопада 1938 року, — злоякісну гіпертрофічну область епітелію. Додав хлористий кальцій до неї. Через п’ять хвилин нариви та канцерогенні клітини з’явилися… Я повинен змагатися зі смертю у своєму тілі, що є сил»{341}.
За два роки до того, після періоду відносної депресії, Райх подивився фільм про рак, і це відкрило у ньому друге дихання; він почав вірити, що його біони могли б і поборотися з роєм ракових клітин — життя проти смерті{342}. За версією Райха, рак був результатом сексуального застою та політичних репресій (Макс Істмен відрекомендував психоаналіз американській публіці 1915 року як підвид хірургії, що могла вирізати «душевний рак», залишаючи пацієнта «при здоровому глузді, вільним та енергійним»). Райх спостерігав, що «більшість жінок стикається із раком, переважно статевих органів, а саме геніталій та грудей»{343}. Це, він був переконаним, було більше аніж просто збігом, і оскільки для нього секс та політика завжди пов’язувалися, то він вважав, що фашизм — також первинний чинник раку. («Фашизм, — писав він про ситуацію із тотальним помутнінням свідомості в Європі, — сидить на самому урвищі Європи, під носом соціалістичного уряду, мов той кіт, що чекає поживи».) Вгледівши можливість розширити свої біологічні відкриття за межами лікувальної палати, він заповзято писав, що хвороба, як він казав, була «головною проблемою у всіх сенсах — навіть політичному»{344}.
Через день після Кришталевої ночі[44] Райх писав: «Найкрасивішою та найефективнішою помстою звірствам Гітлера буде моя перемога над Раком»{345}. У нього була фантазія, як пізніше розказував другові, що він з’їздить назад до Берліна «як лицар-тріумфатор, верхи на білому коні, допоки оркестр гратиме Борело Рейвела». Тепер йому здавалося, що хвороба, якій він оголосив війну, вразила і його.
Самі ж нацисти взялися боротися проти захворювання в стилі мілітарі, себто було вбито кожного восьмого німця (статистику використовували для нацистського пропагандистського фільму «Один із восьми», який закликав людей щороку перевірятися на наявність раку). То була одна із особистих одержимостей Гітлера; у «Майн Кампф» Гітлер стверджує, що смерть його матері від раку грудей 1907 року була єдиним випадком у його житті, коли він плакав (у «Масовій психології фашизму» Райх поєднував її ранній відхід із надмірною ідеалізацією материнства Гітлером){346}.
Хоча розроблена нацистами програма охорони громадського здоров’я була чудовою, рак, на думку Гітлера, став симптомом усього, що було не так у світі сучасному; якщо копнути глибше (у глибини його власної расистської логіки), євреїв конвертували у втілення хвороби, засуджували як чужорідні та ракові пухлини у відмінно здоровому організмі арійського політичного істеблішменту. 1936 року один із радіологів СС читав лекції, які містили слайд, на якому нацистські штурмовики зображувалися в ролі променів радію, які саме атакували ракові клітини із гачкуватими носами.
У «Масовій психології фашизму» Райх винятково майстерно діагностує те, яким чином нацисти експлуатували ірраціональний страх сифілісу з антисемітськими та політично-опортуністичними намірами. Однак через п’ять років Райх не побачить, що нацисти використовуватимуть рак, переслідуючи ті самі цілі, або ж що він і сам почне поділяти їхню риторику. Райх вважав, що нацизм поширював рак, так само як і нацисти вірили, що цим займалися євреї — вони звинувачували одне одного в одному і тому самому. У своїй книзі «Хвороба як метафора» Сьюзен Зонтаґ доречно зауважує, що «хоча він і вбачав страшенні напади на сифіліс у “Майн Кампф” як проекцію сексуальних та політичних фобій її автора, до Райха так ніколи і не дійшло, наскільки поширеною проекцією було вперте використання ним раку як метафори для опису недоліків ери прийдешньої». Рак, як пише Зонтаґ, був по-особливому гнучкою метафорою, якою можна було давати зрозуміти, що суспільство в небезпеці — тією, яку Гітлер та Райх розділяли; то була «хороша метафора для параноїків, для тих, хто звичайні політичні кампанії перетворював у хрестові походи».
44
Назва першої, цілеспрямованої та керованої нацистською державною владою Третього Рейху, масової акції фізичного насильства та терору щодо євреїв на території Німеччини, що відбулася в ніч з 9 на 10 листопада 1938 року.