Псоріаз, на який Райх хворів ще з юнацтва, розгорявся по його тілу, коли той був у стресових ситуаціях, як ото під час Першої світової війни та на піку Норвезької кампанії, й наступної ночі його перевели до лікарняної палати, де він міг приймати регулярні ванни, аби полегшити стан своєї шкіри. Оллендорф дозволили відвідувати його лише двічі на тиждень, а Енні Райх заборонила дітям їздити до нього. Адвокат Льюїс Ґолдінґер повідомив йому, що із 40 % впевненістю йому доведеться пересидіти війну в таборі для інтернованих. Райх писав: «Кожної ночі я споглядав крізь ґрати, як світло від статуї Свободи розліталося яскравими мереживами по темній гавані Нью-Йорка»{420}.
Будинок Райха обшукали; агентів ФБР заінтригувала його підвальна лабораторія, а бібліотечний фонд у 1000 примірників дав їм необхідні докази його комуністичних та фашистських симпатій — ФБР конфіскувало біографію Леніна, примірник «Майн Кампф» Гітлера, книгу Макса Годанна про Радянський Союз, російський букварик для дітей, який він придбав як сувенір для своїх доньок, коли 1929 року відвідував Росію, і дві книги авторства Троцького (мислителя, який привів Райха до висновку, що і нацизм, і комунізм варіативні тоталітаризму).
Спеціальні агенти допитали Елвіна Джонсона з Нової Школи (у справі ФБР його ім’я замальовано чорним, але агент ФБР підтвердив його особу працівникам УПМ, коли ті взялися за Райха наприкінці 1940-х), який відмовився обговорювати політичні переконання Райха. За рік до цього, аби скинути із себе обвинувачення в радикалізмі, Елвін Джонсон був змушений прийняти і включити до хартії Нової Школи розділи, які садили будь-якого «комуніста чи то партійця без квитка» із числа викладачів університету за ґрати, а увесь професорсько-викладацький склад клявся у вірі та вдячності за те, що Америка — це «цитадель лібералізму»{421}. Райх, у якого всі ілюзії про комунізм розвіялися ще до підписання нацистсько-радянського пакту, з радістю підписав би такий документ, але Джонсон пояснив ФБР, що Райхів контракт не було поновлено уже після першого року викладання, оскільки Райх «дуже егоїстичний й не звертає уваги на ідеї інших вчених; а ще заявляє, що має ліки від раку — і все це… висмоктане з пальця [Райхового] “шарлатанства”».
Тоді агенти поїхали зустрітися з декількома психіатрами, з якими Райх контактував в Америці. Одним із цих неідентифікованих допитаних, скоріш за все, був Вальтер Бріль, який запевняв їх, що Райх обрубав усі зв’язки із комуністичною партією й заявив, що «в комунізму нічого не вийде тому, що він непрактичний, позаяк люди ще не сягнули такого ментального рівня розвитку, аби сприйняти його, як належить». Він також розповів їм про Райхові спроби скористатися оргонною енергією для лікування раку і що Райх подавався на патент на «його метод контролю цієї енергії» й заснував Інститут оргонних досліджень, «аби комерціалізувати [його метод]… лікування раку». «Однак, — додав той, — у цьому напрямку йому, здається, вдалося дуже мало».
ФБР не цікавили ліки від раку, на які відкриття претендував Райх, але було зацікавлене в тому, аби встановити його політичні симпатії. Райх мав слухання в суді Брукліна на самісінький Боксінг Дей[52], де його добряче підсмажили за ймовірні підпорядкування комуністам, й вивідували чи його новий будинок було куплено на гроші з Москви. Державний прокурор США, який провадив слухання, постановив, що доказів для підтримання звинувачення було недостатньо, й у своєму звіті рекомендував, «що з іноземця необхідно зняти усі обвинувачення без жодних на те заперечень» («Іноземець видається егоїстичним, — писав він у своєму підсумку слухання, із антисемітською та ксенофобською ремаркою, — його особа точно характеризує його расу та країну»). Райха відпустили через одинадцять днів — лише після того, як він пригрозив, що почне голодування. Сидів він упродовж трьох з половиною тижнів.
Попри те, що його випустили на свободу, ім’я Райха все ще не стирали зі «списку ключових фігур», яким завідувала організація під назвою «Відділення контролю громадян — підданих іноземних держав». Служба внутрішньої безпеки рекласифікувала Райха до Групи Б: «Особи, що видаються менш небезпечними, але чиї діяння варто обмежити». Тож за ним і далі стежили. Райх нарешті спекався цих нескінченних розслідувань після того, як дізнався, що двоє «полісменів» розпитували про нього в його сусідів, що, здавалося, виправдовувало його манію переслідування. Його зняли зі списку ключових фігур у липні 1943 року, коли Генеральний прокурор ствердив, що занесення людей до списків за класифікаційними рівнями загрози було неконституційним; на той час половину з 10 000 затриманих уже звільнили.
52
Боксінг Дей (англ.