Пітер Райх відвів мене на зустріч із його матір’ю, яка живе в розкішному «житловому кооперативі з частковим доглядом за мешканцями», будівля якої з усіма цими колонами має вигляд пристойного готелю. В Оллендорф коротко підстрижене волосся, слуховий апарат, і вона геть не виглядає на свої 95 років. «Райх був дивовижною особою, — сказала вона мені м’яким голосом, — дебелий і з червоним обличчям, бо ж мав це шкірне захворювання. Він був дуже привабливим і виділявся з натовпу, з виразним австрійським акцентом — набагато різкішим за той, що був у мене». Попри розбіжності між ними, вона все ще користується оргонною попоною: дві високі (три фути завдовжки[89]), підбиті, гнучкі обшивні панелі, зв’язані докупи шкіряними шнурівками, що замилилися з країв.
Я запитав Оллендорф, чи у неї колись виникали перестороги щодо психічного здоров’я Райха. «Думаю, що так, — відповіла та тихенько. — Він багато пив, і мене це бентежило. Він завжди підозрював мене в романах на стороні то з одним, то з іншим. Цілковита БРЕХНЯ». У своїй книзі вона пише: «Він часто упивався до стану цілковитого ступору. Бувало, що випивка будила в ньому лютого звіра, і в такі миті краще було на ставати йому на заваді». Оллендорф не встигала за теоретичними коливаннями Райха, чого той власне вимагав від неї і сильно обурювався, якщо їй не вдавалося. Як Оллендорф пише у своїй книзі:
«Я думаю, необхідно визнати, яким болісним може бути визнання того, що Райхова логіка вела і вела його так далеко в космос, що на якомусь етапі він почав почасти втрачати контакт із реальністю. Щоразу йому вдавалося приземлити себе, але постійний тиск з боку суспільства змушував його втікати у місцини віддалені, у світ більш доброзичливий».
1954 року, через два роки після їхнього розлучення, Оллендорф, зрештою, покинула Оргонон, поїхавши працювати до школи Гамільтон у Массачусетсі — то була вільна школа, майже така, як у Саммергіллі, якою завідували два колишні учні Райха. (Вона просилася на роботу до Саммергілла, але Нілл забракував такий варіант розвитку подій, вважаючи, що Ільзе не повинна перебувати за 3000 миль[90] від свого сина.) У школі Гамільтон вона знайшла свій острівець безпеки, позаяк двійко директорів на той час уже вирвалися з-під впливу Райха. Александер Гамільтон, почувши про скарги Ільзе на свого колишнього чоловіка (який переконав її в тому, що то радше вона, а не він, божеволіла), написав Райхові, аби повідомити, що, на його думку, «усе, що вийшло з Оргонону з часів ОРАЯР…, раціоналізувало захисні спроможності сторін, які до того були позбавлені оборонної здатності».
Намагаючись долучити останні перипетії до своїх як ніколи відполірованих теорій, Райхові ідеї зробили ще один крок назустріч жанру наукової фантастики. Як зазначила Сьюзен Зонтаґ, Райхова писанина мала «свою власну неповторну зв’язність» (раніше вона називала це «неповторною схибленістю»). «Його описи заблокованої оргонної енергії, — Зонтаґ писала у «Захворювання як метафора», — і це ось відстоювання позиції, що закупорені клітини тієї енергії б’ються із блоками насмерть, уже достатньо, щоб назвати все це науковою фантастикою». Але не всі змогли піти за ним у наново заданому напрямку, і проект ОРАЯР пізнав дифузію та дезінтеграцію групи.
Диктатор, який жив у Райхові, став ще жорстокішим: він агресивно шукав підтвердження своїм припущенням, що сформувалися методом тицяння. «Райх, мабуть, і сам не був до кінця упевнений у своїх теоріях та результатах спостережень, — підсумувала Оллендорф, — й тому вимагав від усіх своїх асистентів абсолютного самоототожнення з його справою. Мало хто був здатним на таке». Серед тих, хто спромігся, пише вона, «панувала сліпа віра у все, що Райх говорив, навіть якщо це суперечило усім пришестям логіки до їхніх мізків»{470}. Якщо хто-небудь вдавався до скептицизму, Райхові здавалося, що вони зрадили проект. «Його голос гуркотів, шкіра червоніла — просто уособлення брутальної різкості», — писав Шараф{471}. Райх, як це зробив з Оллендорф, починав звинувачувати їх у тому, що вони «носять броню», «потрапили в пастку», «стали закриті», «беземоційні», або в тому, що «тікають» від нього.