«Що ж, наступний рік було й не порівняти, — писав Перлз про аналіз свого характеру з Райхом, який на два роки був молодшим за нього. — Жвавий, рухливий, бунтівний Райх був охочим обговорювати будь-яку ситуацію, особливо політичні та сексуальні, хоча, звичайно, не забував аналізувати та гратися у звичні ігри з відслідковування генетики. Але з ним факти втрачають свою значимість. На передній план виходив радше інтерес до того, яку позицію стосовно різних речей займає людина». Перлз одного разу сказав, що Райх, якого на той час він знав уже три роки, був першою людиною, якій він міг довіритися. Він також писав, що в Райха навчився «безсоромності».
Досвід Перлза певним чином висвітлює те, якими шляхами Райх йшов до впливовості серед аналітиків другого покоління, і демонструє, як Райх своєю запопадливістю змішував те, що бачив на вулиці, із тим, що робив у процедурній. У своїй книжці «Еґо, голод і агресія» (1942) Перлз окремо виділив те, яким здоровим є ставлення Райха до сексуальності: «Одним із пунктів, на яких наголошував Райх, — писав Перлз, — була його вимога того, що регуляція нашого статевого життя законами моралі повинна замінитися ритмом саморегуляції». Іншими словами, оргазм — це гомеостатичний клапан, через який регулярно повинна випускатися пара. Перлз також вважав Райхову техніку зосередження на пацієнтовій броні характеру великою терапевтичною інновацією, але не згадуючи в книзі про те, що й сам був пацієнтом, не схвалював «приниження пацієнта, а подекуди й залякування», якими Райх користався для подолання опору. Він критикував Райха за те, що той «змушував пацієнта ковтати ідеї, яких він був не в змозі перетравити».
У своїй написаній згодом автобіографії «По обидва боки сміттєвого відра» (1969) Перлз навів приклад такого неприємного вербального нападу Райха на нього. Райх іноді конфронтував із Перлзом за допомогою необґрунтованого припущення, що його дядько, визнаний адвокат та бабій, Герман Штауб насправді був його батьком. Прізвище Штауб спливло на поверхню, коли Перлз переказав своєму аналітикові історію пристрасного статевого акту зі своєю кузиною Люсі — жертвою невгамовного нічного життя Берліна. Вона показала Перлзу, що таке оргії та бісексуалізм, а згодом стала залежною від морфіну і наклала на себе руки. Якщо Перлз відчував провину за те, що скуштував цього забороненого плоду (що, врешті, і стало одним із чинників, які призвели його до потреби в аналізі), то щойно Люсі розповіла йому, що Штауб спав із нею — своєю небогою, — коли їй було лише 13 років, Перлзові витівки, на фоні таких-от проступків Штауба, видалися йому геть не страшними. Перлза шокувало, коли згодом Райх розповів йому цей притягнутий за вуха секрет про те, хто є його батьком, і відзначив у своїй біографії, що Райх «ніколи не розказував мені, як він дійшов такого висновку»{215}. А можливо, Райхова гіпотеза була сфабрикована, аби спровокувати Перлза, — не зрозуміло. Перлз ніколи, власне, не сприймав цієї ідеї всерйоз, хоча й зізнавався, що вона добряче полоскотала йому нерви. Справжній, ненависний і часто відсутній батько залишився в його пам’яті у відверто сірому образі мандрівного торговця вином.
Перлз буквально всотав у себе Райхову теорію оргазму під час терапії: «Вірячи, як і раніше, у теорію лібідо (особливо в Райхів ідеал генітального характеру), — писав Перлз, — я відродив із неї для себе щось на кшталт фалічної релігії, раціоналізованої й обґрунтованої чимось, що здавалося поміркованим науковим засновком»{216}. Під впливом Райха Перлз, як і безліч інших молодих аналітиків та аналітиків-інтернів Берліна, змішував оргазм із політикою; він був завзятим членом Ліги антифашистів й викладачем у Марксистському університеті трудящих, де Райх читав лекції з сексології, марксизму та психології, й відстоював ідеї революції, тонучи в клубах диму легендарного Берлінського «Романського кафе»[38]. Терапія, як здавалося цьому поколінню, також була певною ідеологією, і якщо хотілося успіху останнього, доводилося приймати і перше. Перлз так писав про ці оптимістичні настрої: «Ми, дурники, вважали, що можемо збудувати новий світ, у якому не буде воєн».
38
Романське кафе (нім.