Маліновські, на думку Райха, зумів продемонструвати у своїх книгах, що навіть примітивна форма комунізму здатна на створення утопії на землі. У «Вторгненні примусової статевої моральності» (1931) — його версії походження сексуальних заборон та обмежень — Райх, намагаючись підтвердити свої сексуальні теорії, підходить ближче до описів, які Маліновські подавав про мешканців островів Тробріан:
«Жителі тих островів демонструють беззаперечність того, що комунальна власність, матріархат, відсутність організаційної моделі суспільства, що заснована на вузьких сімейних зв’язках, сексуальна свобода для дітей та підлітків і відкриті та щирі структури людського характеру є нероздільними, як і любов до грошей, патріархат, аскетизм для дітей та підлітків, поневолювання жінок, жорсткі сімейні та шлюбні відносини, людське бронювання характеру, сексуальні збочення та ментальні захворювання».
Райх і Маліновські близько потоваришували, і антрополог став аналітикові у великій нагоді наприкінці 1930-х, коли він потребував еміграції до Сполучених Штатів, де хвацько вирізьблена тростина з островів Тробріан, яку подарував Райхові етнограф, зайняла почесне місце в його кабінеті.
Однак Райхове бачення сексуально вільного майбутнього, в якому примітивна сексуальність спускалася з ланцюга, не подобалося ані ортодоксальним марксистам, ані фрейдівцям. Німецьку комуністичну партію тривожив молодіжний культ, який (в результаті його прихильності до сексуальної свободи, особливо підліткової) зростав навколо Райха. Одна комуністична спортивна організація скаржилася, що студенти, на яких повпливав Райх, вимагали, аби їх забезпечили кімнатами, у котрих вони могли б вступати в сексуальні відносини. Коли комуністична партія, боячись, що від неї відсахнуться виборці-католики, почала вагатися, чи то підписувати до друку «Сексуальну боротьбу молоді» — Райхову книгу, яка пропагує підліткову сексуальність, Райх за власні кошти заснував своє видавництво, що займалося розповсюдженням літератури з сексуально-статевої освіти, й опублікував книгу самотужки. Написав він її за декілька тижнів, сподіваючись за її допомогою протистояти націоналістичним закликам молоді до фашизму; було надруковано 10 000 примірників, половина з яких розпродалася вже за шість тижнів після публікації. Типографією заправляв Арнольд Дойч, комуніст і колишній Райхів студент; те саме видавництво надрукувало і працю Енні Райх «Коли ваше дитя запитує», яка вчила матерів методики викладання сексуальної освіти своїм дітям. Там-таки вийшла друком і її книжка про те, «як говорити з дітьми про секс» — «Крейдовий трикутник: Вивчаємо таємниці дорослих разом». Райх казав про це видання, що воно мало здатність та потенціал до революційного та ліберативного впливу на школу, в якій навчалися його власні доньки.
Ієрархії партії було не до вподоби, коли з їхньою думкою не рахувалися, й з часом Райха отаврували «контрреволюціонером», звинувачуючи в тому, що він перетворив молодіжні комуністичні асоціації в борделі, а класову боротьбу звів до протистояння між підлітками та дорослими. Як казав один із його критиків тих часів, було незрозуміло, чи Райх політизував сексуальність чи ж сексуалізував політику? Лікар-марксист та провідне світило руху за сексуальні реформи Марта Рубен-Вольф запевняла, що пролетаріат не страждав від розладів оргазму, позаяк невроз був захворюванням, притаманним лише буржуазії. Симпатія партії до Райхових психоаналітичних аргументів почала раптово спадати. Давня подруга Райха Ґрета Бібрінґ згадала в інтерв’ю, що будь-який комуніст, який вступав у аналіз, повинен був здати партійний квиток: «Звучить як оперета, але це правда: комуністів позбавляли партійного квитка, якщо вони вступали до аналізу чи як лікар, чи як пацієнт, себто… аби ті могли провести/пройти аналіз, не зраджуючи партію»[40].
40
У грудні 1932 року публікації організації Секс-Пол, які Москва визначила як «політично некоректні», були заборонені до продажу в партійних книжкових магазинах.