Наступного дня другий взвод був у караулі. Бем розподілив людей у наряд. Перше відділення, на чолі з обер-форманом Шульце, вартувало біля школи, друге відділення, під командою обер-формана Реслера, патрулювало по місту, третє, під командою обер-формана Бергера, охороняло вокзал, четверте, з обер-форманом Лахманом, — залізничний міст. Бем інструктував:
— З двадцятої до шостої години мостова охорона стріляє без попередження, в ці години мешканцям заборонено виходити на вулицю. Охорона школи і вокзалу стріляє після першого попередження. Після двадцять першої години міський патруль затримує всіх цивільних. В поліції, де міститься караульне приміщення, є камери. Місцева поліція до патрулювання вночі не допускається. Вдень весь час перевіряти документи, форма діючих посвідчень вивішена в караульному приміщенні. Запитання є?
Всі мовчали. Бем провадив далі:
— Словаччина — наша союзниця, але народ тут неспокійний і вороже ставиться до німців. Місцева поліція також не заслуговує довір’я. Коли що трапиться, вона буде заарештована й обеззброєна. Під час арештів діяти нещадно. Опір зламати якими завгодно засобами! Краще застосувати зброю, ніж дозволити підозрілим елементам зникнути. — Розгорнувши записну книжку, Бем прочитав: — «Проте по можливості стежити за тим, щоб з тією частиною населення, яка прихильно ставиться до рейху, поводились коректно». — Він скомандував: — На ремінь! — Потім, виструнчившись: — Другий взвод… струнко! Пароль: «Ранішня зоря»! — І, піднявши руку для вітання: — По караулах!
Відділення одразу ж пішли змінювати вартових.
Шульце з своїми людьми влаштувався на нижньому поверсі, ліворуч від входу, в комірчині сторожа, перетвореній на караульне приміщення. Там стояло кілька ящиків з патронами, на столі лежала постова книга. Гольт і Гомулка повинні були стояти на посту з півночі до другої години ранку. Два інші взводи ще вранці поїхали у навколишні села реквізувати сіно та солому і привезти на станцію. Отже, в школі залишилося тільки відділення Шульце.
Опівдні Гольт сидів з Вольцовом у караульному приміщенні. Вольцов десь роздобув німецькі газети, правда, не зовсім свіжі. Він читав і курив.
— Як справи на фронтах? — запитав Гольт.
Вольцов опустив газету.
— Фінляндія капітулювала, — ти про це знаєш? Болгарія також порвала з нами стосунки. А у Франції теж щось скоїлося. Очевидно, фронт розпадається. Лінію оборони ми утримуємо тільки на Рів’єрі. Ліон ми здали, ворожі війська підходять до Мозеля. — І він похмуро запитав: — Ну що, досить з тебе? На Сході події набувають катастрофічного характеру. На центральній ділянці росіяни підійшли вже до Варшави…
— До Варшави?! — злякано вигукнув Гольт.
— Так. Повстання все ще не придушене. На північній ділянці росіяни наступають, прорвали фронт під Нарвою. І на Україні теж тиснуть. Ось-ось з’являться на Карпатах — так би мовити, поряд з нами. Семиградський Кронштадт[34] ми також здали. Удар, очевидно, спрямований на Угорщину… Ще що? Ага, ФАУ-2! Англійці, мабуть, так само добре освоїли цю нашу зброю, як і ФАУ-1.
І Гольт запитав, як запитував уже не раз:
— О боже, а що ж буде далі?
— Щось та буде! — відповів Вольцов. — Війна, на щастя, дуже живуча, і зараз робиться все можливе, щоб знову поставити її на ноги! Геббельс вжив радикальних заходів щодо тотальної мобілізації. Закриваються школи, припиняють роботу видавництва і друкарні, ліквідоване прусське міністерство фінансів, ну й таке інше. Ось у мене «Фелькішер беобахтер», правда, вже старий номер. Тут надруковано промову статс-секретаря доктора Наумана. Він виголосив її в зв’язку з вступом Німеччини у шостий рік війни. Тут сказано, що доктор Науман дав…
— Ану, я сам прочитаю! — перебив його Гольт.
Вольцов простягнув йому газету. Гольт пробіг очима по рядках: «…дав правдиву, неприкрашену картину становища… окрилений вірою націонал-соціаліста… в той же час зумів переконливо обгрунтувати перед своїми слухачами шанси Німеччини на перемогу… Збори вилились у яскраву демонстрацію відданості фюреру і його ідеям…»
«Де ж обгрунтування нашої перемоги? Я повинен це неодмінно прочитати!» Гольт знову пробіг очима текст: «…вирішальний успіх можливий лише при умові тотальної мобілізації… Хвилі, як відомо, підіймаються і спадають… Дні вступу в шостий рік війни припали саме на такий спад… Хай довідаються наші вороги про деякі фактори, що забезпечать нам подолання всіх криз… По-перше, фюрер невіддільний від німецького народу, а німецький народ безмежно відданий фюрерові… По-друге, німецький народ непохитно вірний ідеям націонал-соціалізму не лише в щасливі, але ще більше в тяжкі дні… по-третє, батьківщина твердо впевнена в кінцевій перемозі…»