«Нордична раса, — думав Гольт. — Ніхто ще жодного разу не пояснив, що таке «нордична раса», — ні Кутшера, ні Ціше, ні Лессер». Він пригадав батька. Це було давно. Батько з кимось говорив про расову теорію. За його словами, існує чотири групи крові — А, В, АВ і 0 — та багато підгруп. Отже, кров ескімоса, кров японця, шведа, індійця нічим не відрізняється одна від одної, існують тільки ці групи. «Чому ж всі торочать про нордичну кров, що під цим розуміти?»
— Для того щоб німецький народ повністю усвідомив свою расову місію, він повинен підкоритися вибраним, вищій касті фюрерів, новому дворянству чистої нордичної крові,— так вчить один наш дослідник расового питання.
«Батько тоді говорив, — пригадував Гольт, — що це така ж сама релігія, марновірство, шаманство, якась бузувірська тарабарщина. Але він говорив це не мені,— з прикрістю думав він далі,— мене він залишив напризволяще, прирік на лихо і недолю…» Ота на всі лади повторювана «нордична кров» страшенно дратувала Гольта. «Все це дурниці,— думав він. — Але навіщо це базікання про чистоту раси, крові, про нордичний тип? Ось що хотілося б зрозуміти!»
— …приходимо до висновку, що раса врешті-решт є щось незбагненне, — сказав лейтенант Венерт. Гольт мимоволі кивнув головою. — Расу не можна збагнути, її можна тільки відчувати. Розум безсилий зрозуміти її, тільки почуття… завдяки расі світ знову матиме героїчну ідею…
На лейтенанта найшов черговий приступ красномовства. Гольт спостерігав за ним з недовір’ям. «До чого все це?»
— …і тільки в нордичній крові. Германці або непроглядна ніч — такий, як і в давнину, наш сьогоднішній девіз.
Новобранці куняли. Мало хто слухав. А Венерт все говорив:
— Життя героя — це життя, якого ми прагнемо, життя білявої бестії, яка жадає перемог і здобичі. Ми зможемо стати героями лише тоді, коли зробимо наше століття початком нового світу. Герой завжди там, де починається світ. Антипод героя — послідовник. Ось чому майбутні покоління так ненавидять все героїчне.
«Все це явно нікого не цікавить, — думав Гольт. — Якби він сказав, як повернуться справи на фронті, всі б його слухали. І в котрий уже раз він пояснює нам суть героя!»
— У дитинстві герой лінивий і живе для себе. Так, існують героїчні лінощі.
Вольцов штовхнув Гольта в спину і прошепотів:
— Це я! Ну викапаний я!
— Героїчні лінощі — це заглиблення в себе, благодушне, мовчазне, апатічне… — Він так і сказав: «апатічне». — І ось настає час пробудження берсеркера[37], вибух первісних сил, войовничого запалу…
— Правильно, — шепотів Вольцов за спиною в Гольта. — Місяць смоктати лапу, як ведмідь, а потім все трощити на своїй дорозі.
— …якщо в юнацькі роки герой самотній, то в зрілому віці він в героїчній самотності черпає гордість і силу…
Феттер задрімав, але Вольцов розбудив його, штовхнувши під бік.
— Ось чому герой так любить море, недаремно човни вікінгів зборознили всі моря й океани, ось чому героя тягне на вершини гір. Там, у захмарній височині, він відчуває свою вічність, там він друг орла — цього символу всякого початку, там перед ним відкриваються його призначення: неминуща влада! Герой і всесвіт — ось найглибше прозирання в історію.
«Друг орла — цього символу всякого початку!» От розходився! Дивно, я чую, що він говорить, сприймаю кожне слово і не розумію, про що, власне, йдеться!»
— Герой наважився стати на прю з долею, не побоявся смерті, не побоявся накликати на себе ненависть багатьох. Він знає, в чому його багатство, він простягає руки і крокує вперед. Він вірить, що все ще треба звершити, що він стоїть біля початків, що попереду сяє перемога. Ця героїчна переконаність дана тільки людині чистої крові і благородного народження.
«Накликати на себе ненависть багатьох!» — замислився Гольт. — І в цьому велич, в цьому геройство?.. Ненависть багатьох?..»
— Дивною здається нам доля героя… Ревецький! — несподівано крикнув Венерт так, що слухачі аж підскочили. Обличчя його почервоніло. — Менке, Гінц, Оцдорф і Плес! Потім візьмете в роботу цих негідників, Ревецький, щоб вони запищали! Сплять на заняттях! Що за неарійська наволоч тут зібралась, я виб’ю з вас цей підлий дух!
«Напевно, забув, про що говорив, — подумав Гольт, уважно вдивляючись в обличчя Венерта. — Але він може починати з чого завгодно, йому все одно!»
— Дивною здається нам доля героя! — повторив лейтенант. — І якщо ми пізнаємо героя і велич його долі, то ми пізнаємо і його самого, і весь його світ.
37
В точному значенні слова: одягнутий у ведмежу шкуру. В північно-германському епосі — напівміфічний образ воїна, наділеного силою і дикими звичками ведмедя.