Якщо в названих романах Грегора і Ремарка події відбуваються в роки війни, а в повістях Зегерс — після неї, то Нолль веде свого головного героя і через випробування війни, і через складні суперечності суспільного життя перших повоєнних літ. Поряд з тим широта охоплення дійсності в часі поєднується в Нолля, як і в трилогії Бределя, і в романі Зегерс «Рішення», з прагненням змалювати в межах одного твору людей різних поколінь, класів і соціальних верств, що є характерною рисою багатьох сучасних романів прогресивного напряму. Ціла галерея образів, старанно виписаних автором, проходить перед нашими очима. Гімназисти Вольцов, Феттер, Візе, Гомулка, Цемцький, з їх індивідуальними характерами і різним ступенем свідомості, так чи інакше захоплені виром подій і перетворені на знаряддя злочинної війни; молодші командири, що під удаваною грубістю ховають у душі справжні людські почуття (колишній учитель Готтескнехт і селянин Шмідлінг); фашистський покидьок Ціше, для якого масові убивства — «необхідне ослаблення нижчої раси», донощик Бранцнер, обер-форман Шульце, унтер-офіцер Бем, есесівець Мейснер; західнонімецькі промислові магнати Реннбахи, буржуйські синки Геннінг і Вульф, «золота молодь», яка шукає насолоди в розпусті або забуття в декадентських роздумах; комуністи Мюллер і Арнольд, молодий робітник Шнайдерайт, що в сімнадцять років опинився у фашистській тюрмі за організацію саботажу на заводі, а після перемоги став активним учасником боротьби за демократизацію Східної Німеччини, за перебудову життя на соціалістичних засадах, — всі ці персонажі створюють той активний фон, на якому розгортається історія Вернера Гольта, розкриваючись у взаємодії характерів, у складних і різноманітних колізіях.
Така композиція роману дає авторові можливість проаналізувати суспільно-політичні й морально-психологічні явища у їх сукупності, показати гостроту соціальних конфліктів і поставити долю головного героя, в якій уособлено шлях чималої частини німецької молоді тих літ, у залежність від долі цілого народу, від ходу і наслідків боротьби кращих людей за майбутнє нації. Психологічний аналіз найповніше виявляється у структурі образу Вернера Гольта. Складний внутрішній світ Гольта розкривається в боротьбі протилежних настроїв і почуттів, у суперечливому процесі наростання психологічних зрушень. Утвердження нового і позитивного в характері героя чергується з поверненням до старих, начебто вже переборених хибних уявлень, щоб потім це хибне знову поступилося перед іншим, перспективним, яке спрямовує на вірний шлях. Замислюючись над образом Вернера Гольта, згадуємо твори класичної літератури, що прищепили авторові таку увагу до внутрішнього світу героя. Чимало міг позначитися вплив і старших сучасників — Зегерс або того ж Ремарка, визнаного майстра дослідження душі. Та принципи і функція психологічного аналізу в Ремарка і в Нолля різні. У Ремарка розвиток особи відбувається в замкненому колі ізольованої «одиниці», що зрештою лишається самотньою, і це стверджує якусь фатальність життя, зумовлюючи відповідну тональність Ремаркових творів. Нолля ж цікавить у душевних порухах Вернера передусім те, що має привести до появи нових якостей характеру і кінець кінцем вивести героя за межі індивідуалістичного сприйняття світу, спонукати до участі у спільних зусиллях, спрямованих на боротьбу за докорінні зміни в суспільному житті. Основи цієї відмінності закладені в ідейних позиціях авторів.
Шлях Вернера — це важкий шлях пізнання істини в умовах суворого часу, спочатку трагічного, а по тому — історично перспективного, шлях від темряви, забобонів, упереджень, ілюзій до правди і світла; це — історія сумнівів, поразок, падінь, внутрішньої боротьби і перших перемог над самим собою, виховання людини вогнем і стражданням.
Гімназиста Гольта ваблять пригоди, змальовані в «Пісні про Нібелунгів», у романах Купера, Майн-Ріда і Жюля Верна, але цей здоровий інтерес набирає в умовах гітлерівського рейху спотвореного характеру, — участь у війні починає уявлятися Гольтові найцікавішою пригодою. Хоч реальність розвіює романтичну ілюзію, а проте дають себе знати школа гітлерюгенду, брехливе гасло «Німеччина понад усе», знаходячи живлющий грунт у почутті солдатського обов’язку, «гідному мужчини». Злочини есесівців, загибель сотень тисяч ні в чому не повинних людей поволі розхитують сліпу віру в обов’язок перед рейхом; постає питання: для чого, власне, ведеться така війна? Вернер Гольт шукає відповіді в батька, і професор Гольт намагається відкрити синові очі на правду. Згадайте цей епізод, і ви відчуєте глибину бачення світу письменником, його художницький такт. Здавалося б, розмова мала стати поворотним пунктом в еволюції Вернера. Та автор враховує і конкретні обставини, і закони психології. Націстська пошесть сидить ще в мозку юнака, і він чекає не підтвердження сумнівів, а, навпаки, їх заперечення, не хоче і боїться правди, бо ж вона позбавляє сенсу все те, що він робив, робить і мусить робити. У Вернера народжується почуття гіркого розчарування, обурення і ненависті до батька («Шпурляє мені свою правду, мов кістку собаці, кидає додолу і залишає лежати»), глибокого недовір’я до старшого покоління (адже старші знали, до чого все це призведе, та не спинили, не розкрили очі). Виникав бажання відкинути сумніви, виховати в собі волю вірного солдата рейху. Та у життя свої закони. Зустріч з російськими полоненими; служба у загоні, що мав знищити партизанів у Словаччині; роль конвоїра, що мусить стріляти в словацьку патріотку Мілену; боротьба між почуттям необхідності коритися наказові й усвідомленням його злочинності,— ці епізоди психологічно вмотивовують дальшу поведінку Вернера. Він рятує заарештованих, вступає в гострий конфлікт з Вольцовом, який став переконаним фашистом, і, врешті, згадуючи пораду Мілени, повертає зброю проти «своїх» — стріляє в есесівців.