«Де вам, Мошку, такий бик? -
Обзивається мужик -
Трудно вipy дати!
Biн давно би по сей час
Miг не тілько, кажу, вас,
А й світ заваляти!»
ТУРКИ I КОЗАК
Перебрався наш козак
Якось за границю
Та й, на лихо, завернув
В турецьку каплицю.
Протиснувся наперед,
Роздивився всюди.
Хоче вийти - та біда:
Стиснулися люди.
А перед тим неборак
Із’їв якось сала.
I тут його, на біду,
С... розібрала.
Tepпів, бідний, доки міг,
Аж піт з нього лився.
Далі - тарах, неборак,
В штани вгатилився.
Замовчали вci попи
Турки закричали
I над бідним козаком
Палаші підняли.
Але козак - не промах,
Вдарився у груди.
«Ваш великий,- каже,- бог!
Послухайте, люди!
Як турецький сильний бог -
Так правду говорю,
Що вже piк тому, як я
Не йшов до надвору.
I де вже я не ходив,
Де вже не молився,
Але, видно, жоден бог
Не змилосердився.
Ото тілько їден ваш
Перед цілим людом
Живо й раптом показав
Святе своє чудо!»
Заплескали вci попи,
Турки закричали
I заклепані штани
3 козака ізняли
I повішали якраз
Посеред каплиці,
А козака провели
3 грішми до границі.
29 июня
ТУРОК I МУЖИК
Нагнав турок мужика,
Хоче його взяти;
Бща тілько, нема чим
Рук йому зв’язати.
Ото й кличе він його.
«А ходи-но!» - каже.
А той собі на умі:
«Знаю тебе, враже»,
I схилився у траві,
В небо поглядає,
«Боюсь,- каже,- пане мій!
Бо шуляк літає!»
«Та не бійся,- каже той,-
Надери лиш лика,
То ми того шульгара
Зв’яжемо до лиха!»
А той усе на yмi
Свою думку має.
«Боюсь,- каже,- пане мій!
Бо шуляк літає!»
«То я ж,- каже,- піду сам
Та надеру лика!»
Злазить турок iз коня
Та й іде до лиха.
Тогди мужик iз трави
Піднявся поволі,
Скочив живо на коня
Та й шмалить по полі!..
«Шульгар! Шульгар! Стережись!» -
По лісі загуло.
«Матері твоїй шульгар!» -
3 поля відвійнуло.
АХМЕТ III [55] I ЗАПОРОЖЦІ
В літо тисяча шiстсоте, -
В літо теє боже,
Прийшла грамота Ахмета
В наше Запорожжя:
Лицар сильний i могучий,
Краль над королями,
Воєвода всього світу
I цар над царями,
Цар столиці Цареграду
I цар Македону,
Гpeків, сербів, молдаванів
I цар Вавілону,
Цар Подолі, i Галича,
I славного Криму,
Цар Єгипту, i Ораби,
I цар Русалиму,
Сторож гробу в Русалимі
I вашого бога.
Християн ycix на світі
Смуток і підмога,-
Кажу вам, yciм козакам,
Мені передатись,
А як нi - добра від мене
Вам не сподіватись!»
Того ж літа запорожці
Грамоту читали
I до вражого Ахмета
От що написали:
Стравнику ти цареградський,
Пивнику макдонський,
Свине грецька й молдаванська,
Ковалю вавлонський!
Кате cepбів i Пoдoлi,
Папуго ти кримська,
Єгипетський ти свинарю,
Сово русалимська!
Ти - погана свинячая
Морда, не підмога,
I дурень ти, а не сторож
У нашого бога.
Не годен ти нас, козаків,
I десь цілувати,
А не то щоб Запорожжя
Під собою мати!
Ми землею i водою
Будем воюватись,
I тебе нам, бісів сину,
Hiчогo боятись!
Так тoбi ми відвічаєм,
А року не знаєм,
Бо ми ваших календарів
В Січі не тримаєм.
Місяць наш тепер на небі,
День той самий, що у вас;
За сим словом, вражі турки,
Поцілуйте в ... нас!»
НАЩО БОГ СОТВОРИВ?
«Нащо тебе, козака,
Господь на світ сотворив?»
«Щоб любив я мужика,
Щоби пана його бив!»
вернуться
57
- (Люцифер) - у християнстві одне з імен диявола (він же Сатана, Вельзевул), втілення злого начала на землі.