Цілий день мене тримали на роботі в облозі. «Звідкіля ти дізналася, що цей кінь виграє? Ти маєш своїх людей на Служевці?[4] Скажи, на що поставити?» Біля столика така штовханина, що дихати нічим. Ми з Мішкою вийшли в коридор.
— По старій дружбі: скажи, в чому справа? — пригорнув він мене.
— Іноді до мене приходить така певність, — сказала я щиро (ну бо як інакше це описати). — Тоді я знаю речі, про які не маю жодного поняття.
— То ти медіум? Ти записалася в секту, і тебе виснажують голодом, щоб досягти кращих результатів?
— Я зовсім не виснажена голодом. Я дбаю про дієту. Це ти належиш до секти рекламників. — Я випручалася з його обіймів і повернулася до приймальні. Увечері, виходячи з роботи, я зайшла до Мішчиної кімнати. Він сидів над проектом пропозиції для клієнта.
— Мішко, гаси світло і йди додому. Поспи. Твоя робота даремна. Той чолов’яга збанкрутує. — Я казала щиру правду. Принаймні так мені видавалося. Правдомовство дає спокійну певність. Це обов’язок чесних людей.
— Мгм, — не повірив Мішка.
Шефиня повернулася з відпустки. Я була першою, хто трапився їй під руку. Відчинилися двері ліфта, і вийшла вона, напахчена, огрядна. Вона аж відсахнулася, побачивши мене. За цей місяць я змінилася. Хоча й не настільки, як хотілося б, але ближче до ідеалу.
Мене викликали до неї після полудня. У кімнаті вже сидів Мішка. Шефиня запропонувала, щоб від завтра я перейшла до внутрішньої приймальні, в кімнату всередині офісу. Я прийматиму винятково важливих гостей. Іншими словами — підвищення. Я погодилася. Замовила таксі, щоб доїхати додому. Люди в автобусах гапляться на мене. Увечері зателефонував Мішка. Він питав, як я себе почуваю. Його цікавили мої передчуття щодо його акцій на біржі: продати? докупити? Я не мала жодних передчуттів. Він сердився, що я не хочу йому допомогти. «На моє прохання тебе не вигнали з роботи», — вихвалявся він. Казав, що шефиня хотіла мене негайно звільнити. Приймальня — візитна картка фірми. Схоже, мій вигляд відлякує клієнтів.
Занадто худа? Я дивлюся в дзеркало і бачу дві пики замість виступаючих вилиць. Ревнива баба. Нічого дивного, поруч із моєю фігурою вона виглядає, наче тюлень. Мені стало погано. Я не прийматиму жодних ліків, вітамінів, іншого свинства. Перейду на природну терапію. Покращуватиму собі настрій, ковтаючи власні гормони. Коли мені дуже весело — плюю в пляшечку. Зберігаю її в морозильнику. Під час депресії розводжу слину водою і ковтаю. Допомагає відразу. У слині міститься серотонін — природний ейфоризуючий засіб. Слина поживна. Ложечки з цукром вистачає на цілий день. Я важу 40 кілограмів. Що більше я худну, то краще себе почуваю. Мене охоплює хвиля щастя. У голові зблискує світло, я бачу кольорові, тривимірні образи. Світ зникає.
На роботі я маю власну кімнату. Наприкінці коридора, тиху, затишну. До неї прилягає мій персональний туалет. Щодня в резервуарі міняють літри французької мінеральної води. Шефиня приходить перед полуднем. Ми говоримо, вона підсовує мені газети і просить сказати свою думку. Я малюю біля біржових показників стрілки вниз або вгору. Це так просто. На вибір три можливості: госса, бесса, маразм. Іноді газетні фото рухаються, і я бачу, що трапиться далі. Генерал, потискуючи президентові руку, готує на нього замах. Усміхнений міністр вистрибне з вікна.
Якщо мені нічого не спадає на думку, я вслухаюся в слова. Робітники пробивали стіну в сусідньому бюро. Сипався тиньк. Власне, так бринять слова, наче збираються відпасти. Тиньк, тиньк.
Я полюбляю сидіти в туалеті й мочитися. Вслухатися у струмінь, висоту звуку. Настроювати його на відголоси газів. Симфонія тіла. Я вигадала інтимну колекцію: помочилася у формочки для льоду, поклавши туди пір’їну, соломину, паличку, муху. Заморозила і отримала бурштин із вкрапленими формами життя, крихтами минулого.
Я зосталася в бюро майже до четвертої ранку. Копірайтери попросили допомогти. Завтра вони здають проекти. Мішка запропонував мені ночувати в кабінеті. Сюди привезуть ліжко, шафи, зроблять дзеркало на цілу стіну. У сусідній кімнаті ремонт закінчений, там встановили ванну й невелике джакузі. Я не платитиму за квартиру. Заощаджу 300 доларів на місяць. Куплю більший телевізор і косметику нового покоління з шишковидної залози плоду вівці. Я миттю погодилася.