– Дивіться, яка справа: Саддам за гроші, які отримував із програми «Нафта в обмін на продовольство», купував для МЕХ танки, міномети та старі АК-47. Ірак також придбав у чеченської мафії біологічну зброю. Фатіма каже, що частина цієї зброї і досі в них, але ми мусимо заплатити, щоб покрити їхні витрати.
– Скільки? – запитав Мірон.
– П’ятдесят тисяч доларів.
Йорґо припалив сигару і видихнув кільце диму.
– І де ми маємо дістати таку суму?
– Вона пропонує нам пограбувати банк, який веде бізнес з американськими компаніями.
– Наприклад, афінський? – уточнив Дімітрі.
– А чому б і ні? Ми ж уже грабували банки.
– І щоразу це ставало все небезпечнішим, – Васілі підняв обрубок своєї лівої руки. – Я проти того, щоб ризикувати життям заради мусульман.
Алексі їх розумів: це була настороженість старих людей, яким так довго вдавалося виживати в підпіллі.
– Я візьму це на себе.
– Сам? – пирхнув Мірон.
У пам’яті Алексі зринули телевізійні кадри, на яких Патті Герст, перейнявши ідеї «Симбіоністської армії визволення», тримає на мушці своєї гвинтівки працівника банку.
– Рейвен мені допоможе.
Батько замолотив ручкою милиці в повітрі.
– Я проти.
– Я згоден з Міроном, – промовив Йорґо. – Через неї ми всі можемо опинитись у небезпеці.
– Я обробляю Рейвен уже два тижні, завойовую її довіру методами, якими Північна Корея колись перетворювала ворогів на своїх агентів.
– І ти гадаєш, що можеш зробити так само з нею? – спитав Мірон.
– Уже роблю і навіть її не торкаюся.
Дімітрі заходився перекочувати зубочистку язиком туди-сюди.
– Це марнування вродливого молодого тіла.
– А ти впевнений, що вона сама тебе не заморочила, га, Алексі? – реготнув Васілі.
Алексі звернувся до батька:
– Я прошу твого дозволу.
Мірон насупив брови.
– Гаразд, нехай допомагає, але якщо пручатиметься або спробує втекти – стріляй. Обстав усе так, ніби це не ти, а охоронець банку.
– Але ж якщо вона помре, пророцтва Тедеску помруть разом із нею.
– Я ж не казав убивати. Вистрели їй в ногу чи руку, привези сюди, і ми витягнемо з неї послання в той же спосіб, яким люди капітана Еліаде з антитерористичного підрозділу здобувають інформацію про нас у наших однодумців.
– А якщо не вийде?
Мірон постукав милицею по нозі.
– Тоді дівчина нам ні до чого, і ти її позбудешся.
Із зубочистки Дімітрі закрапала слина.
– Слухай, Алексі, перш ніж ти вб’єш цю сексуальну маленьку кішечку, позич мені її на годинку чи дві.
РОЗДІЛ 14
Крит, Греція
Літак СТУІЗ зайшов на посадку. Дуґан вибрався з кабіни й оглянув невеличкий аеродром.
– Куди це, в біса, ви мене привезли?
– На Крит, – відповів його супроводжувач.
– Я гадав, ми летимо в Афіни.
– В останню хвилину надійшов наказ не доставляти вас прямим шляхом. Ваш куратор з вами зв’яжеться. Пароль – «переправа через річку».
Судовий виконавець піднявся трапом і помахав йому на прощання. Літак відірвався від землі.
Дуґан окинув поглядом пустельний пейзаж. І як, у біса, йому з цього чортового запічка на Криті виходити на зв’язок з резидентом ЦРУ, який перебуває на Кіпрі?
За кілька хвилин перед ним загальмував побитий жовтий «Мерседес». Сивий дідок відчинив задні дверцята.
– Таксі.
Дуґан хитнув головою.
Водій запрошувальним жестом розвів руки.
– Мені казати забирати вас від літак і переправити через річку. Це ваш таксі.
Зрозуміло. Дуґан заліз до салону й відкинувся на сидінні. Очевидно, відсьогодні всі його дії контролюватиме, чи то пак куруватиме, Харон.
Водій повіз його в бік скупчення приземкуватих будівель.
– Як називається це місто?
– Геракліон.
Далеченько від Афін.
Дідок зупинився біля брудно-сірого багатоквартирного будинку.
– Другий поверх, кімната 204.
Ага, конспіративна квартира ЦРУ. Дуґан піднявся хисткими східцями і постукав. Тихо. Він постукав ще раз. Двері прочинилися рівно настільки, наскільки давав змогу ланцюжок.
– Паспорт.
Дуґан простяг документ у щілину. За кілька секунд двері відчинились і в нього втупився лисий чоловік в окулярах у чорній оправі.
– Ласкаво просимо до Геракліона, Спіросе Діодорус.
– Я гадав, наше побачення відбудеться на Кіпрі.
– Іноді краще зустрічатися деінде. Заходьте, сідайте, ви, мабуть, стомилися з дороги. Вип’єте зі мною? Від міцної грецької горілки у мене менше болить зуб.
– Вам варто піти до стоматолога.
– Саме тому ви й тут.
– А я думав, що розпочну практику в Афінах.
– Ви й попливете нічним поромом до Пірея.
Отже, його скеровуватиме Харон, що перевозить небіжчиків через Стікс. Не вельми весело.