…розбий тарілку і переріж собі горло…
– Чому ти кажеш, щоб я себе вбила?
…нумо, зараз же…
– Ні!
…боягузка…
– Сама ти боягузка. Я виберу час і місце, як мама. Як ти на це дивишся?
Мовчання. Сестра зникла.
Кроки на сходах. Алексі повертається. Рейвен змусила себе зайти до гардеробу і зачинила двері. Схлипуючи, почала вишкрябувати на руці свій десятий день.
Боже, Алексі ж заборонив їй дряпатися. Не треба його дратувати. Рейвен поплювала на долоню і потерла свіжий шрам. Якщо питатиме, вона скаже, що забула. Або що поранилася випадково. Алексі повинен думати, що вони – одна душа. Вона має зробити так, щоб він її захотів.
У темряві Рейвен обмацувала шрами так, ніби це був напис шрифтом Брайля. Десятий день ще не заструпився й болів дужче за інші.
РОЗДІЛ 11
Алексі Коста бився з американськими солдатами, слухав їхні крики, коли стинав їхні голови. Раптом вони всі перетворилися на жінок з немовлятами. Весь мокрий від поту, він сів у ліжку. Проковтнув мокротиння, що зібралося в горлі. Кляті нічні жахи! Алексі глянув на годинник: майже сьома. Рейвен, мабуть, ще спить у своїй кімнатці. Він не став будити її, коли прийшов учора ввечері, радий, що вона не спробувала втекти.
Хтось тихо постукав у вхідні двері. Дивно. Ніхто не приходив до схованки, попередньо не зателефонувавши. Алексі вийняв з шухляди під нічним столиком свою «берету» двадцять другого калібру.
– Хто там?
Тиша. Тримаючи пістолет за спиною, Алексі поклав руку на клямку. У щілину над порогом просунувся складений папірець. Він шарпнув двері на себе. Маленький хлопчик, що стояв на сходах, кинувся навтьоки, та Алексі схопив його за руку.
– Ти що тут робиш?
– Пані дала мені десять драхм, щоб я відніс записку на цю адресу, – зарюмсав малий. – Нікого не кликати, просто просунути під двері.
– Яка вона на вигляд?
– Висока. Очі як вуглинки. Волосся чорне, заплетене короною. Оливкова шкіра. Десь за тридцять, але гарна.
– Нікуди не йди, – Алексі розгорнув записку.
ЗАТЕЛЕФОНУВАТИ ЗА НОМЕРОМ 210—722 09 53. ТЕРМІНОВО
Алексі поліз до кишені і видобув звідти євро.
– Забудь, що взагалі сюди приходив.
Хлопчина схопив монетку і дременув униз сходами. Алексі увійшов досередини й замкнув двері. Витріщився на послання. Ніхто, крім людей із «Сімнадцятого листопада», не знав, де їхня схованка. Якби поліція їх викрила, то давно влаштувала б облаву. Алексі перевів погляд на телефон. Дзвінки можуть відстежувати. То й що, автор записки все одно знає, де він.
Понишпоривши в шухляді письмового столу, Алексі витяг один зі своїх одноразових мобільних телефонів. Набрав номер. Чотири гудки. Він зібрався було вибити, як раптом м’який голос здушено прошепотів:
– Рада, що ти зателефонував, Алексі.
– Хто це?
– Не розмовляти по телефону. Ми зустрітися.
– Зустрітися з незнайомкою? А раптом ви хочете мене вбити?
Хихотіння.
– Якби я хотіла, ти вже був би мертвий. Я ж знала, куди послати хлопця.
– Де зустрічаємося?
– За півгодини в Плака[13], біля таверни.
А вона не дурна. Для таємної зустрічі переповнене туристами відкрите кафе – найкраще місце.
– Як я тебе впізнаю?
– Я тебе сама знаходити. Ми впізнаємо одне одного. Не дзвони більше на цей номер, я заплатила за нього наперед і знищити, коли ми закінчимо розмову.
Приголомшений, Алексі спробував пригадати всіх жінок, з якими спав. Надто багато. Звузимо коло. Хлопчик сказав, що вона висока і вродлива. Із чорними очима і чорним волоссям, заплетеним короною. Що ж, невдовзі він сам усе побачить. Алексі засунув «берету» за пояс штанів ззаду. Звичайно, він не зможе використати її в натовпі, але нащо ризикувати?
Він підійшов до маленької кімнатки і постукав у двері.
– Випусти мене.
– Не зараз, Рейвен. Мені треба вийти у справах.
– Не залишай мене!
– Випущу тебе, коли повернуся.
Алексі вийшов у коридор і замкнув за собою двері. Тепер до підвалу й на вулицю через чорний хід цокольного приміщення. Роззирнувшись навсібіч, чи ніхто не стежить, він осідлав свій чорний мотоцикл і з ревінням виїхав з провулка.
До Плаки Алексі дістався за п’ятнадцять хвилин. Повно народу, як завжди. Поміж столиками снували офіціанти з тацями. Дотримуючись вказівки, він рушив до столика біля самого входу в таверну.