Якась жінка жбурнула камінь, та він відскочив від поліцейського значка. Коли вона повернулася, збираючись змішатися з натовпом, Дуґан завмер. Він уже бачив її раніше. Жінка порівнялася з високим одноруким демонстрантом і тицьнула йому щось у руку. Той засунув подарунок у підколений шпилькою рукав. До них підійшов офіцер зі здійнятим угору кийком.
Жінка стрибнула на нього і врізалася нігтями в обличчя. Поліцейський гепнув її кийком по голові, та вона продовжувала висіти на ньому. Офіцер бив знову і знову, доки жінка не повалилася на землю.
Одразу ж зринув спогад: самого Дуґана кладуть на лопатки ударом у голову. І сповнене шаленства обличчя міс Салінас за мить до того, як вона його вирубила. Якщо вона не переживе цих побоїв, то послання Тедеску буде поховано разом з нею.
Якщо тільки… Що було на тому папірці, який вона передала однорукому? І куди він подівся? Зник. Розчинився в юрбі, з якої линули під’юджувальні вигуки.
Поліцейські котили балони зі сльозогінним газом. Вони підстрибували, залишаючи в повітрі димовий шлейф. Демонстранти замотали голови хустками і лавою посунули вперед.
Від газу Дуґан почав задихатися.
Артеміда розірвала свою хусточку навпіл, одну половину приклала до свого обличчя, а другу простягнула Дуґану.
– Візьми. Газ незабаром розвіється, і поліція відступить.
Один студент поточився, за ним іще один. Поліцейські надягли на них кайданки і посунули далі.
– Поліція не відступає! – загукав Дуґан, перекриваючи шарварок. – Це ніякі не анархісти, а прихильники «Сімнадцятого листопада»! Їх уже затримують. Треба вшиватися звідси!
Артеміда провела його вулицею, тоді за ріг, подалі від сутички, і от вони вже в пансіоні. Дуґан простяг руку, щоб увімкнути світло.
– Не треба світла, – зупинила його Артеміда, – поліція робитиме рейд на студентські помешкання, шукатиме прихильників «Сімнадцятого листопада».
– Підійматися на третій поверх у темряві? Ми собі в’язи поскручуємо.
– Я вже від них таким чином ховалася. Я тебе проведу.
Дівчина взяла його за руку. Діставшись до середини перших сходів, вона зупинилась і сперлася на стіну.
– Що ти?..
– Тс-с-сс, щоб ніхто нас не почув.
Вона потягла Дуґана до себе, притислася грудьми до його сорочки. Він спробував позадкувати, та дівчина обома руками схопила його за сідниці і пригорнулася всім тілом.
– Ти що, здуріла?
– Саме так.
Дуґану вдалося підійнятись на одну сходинку, та коли він переставляв ногу, вона розстебнула йому штани. Ще одна сходинка – у темряві він ледь не спіткнувся. Вона витягла його м’який пеніс і засунула собі під спідницю. Трусиків не було. Вона потерла його об волосся на лобку.
Дуґан відчував, як його штука стає все твердіша.
– Я не можу повірити.
– Можеш не вірити, я тебе й таким візьму.
Вона застромила його пеніс собі поміж ніг. З кожною сходинкою він проштовхувався все глибше і глибше. У темряві її обличчя не було видно. На майданчику між першим і другим поверхом Дуґан спіткнувся, та Артеміда підхопила його і просунула пеніс ще глибше.
У холі спалахнуло світло, і він побачив на її губах знайому напівусмішку. Спробував було вирватися, та дівчина потягла його за ріг, у темряву сходів на другий поверх, і засунула його член назад. Її тіло рухалося в ритмі таймера на вимикачі.
На середині третього маршу світло згасло, і їх знову оповила темрява. Дуґан відчув, як по її тілу пройшло тремтіння. Артеміда розтиснула руки і почала падати. Він підхопив її обм’якле тіло.
– Не зупиняйся, – прошепотіла вона.
Унизу знову спалахнуло світло.
– Хтось от-от…
– Я.
– Світло ввімкнули, хтось от-от підійметься сюди, – уточнив Дуґан.
– Це на другий поверх.
– Звідки ти знаєш?
– Бо на третьому тільки наші дві кімнати.
Коли вони піднялися на майданчик третього поверху, світло на другому вже вимкнулося. Він уже кінчив, та її лоно ще й досі пульсувало. Оце так esprit de l’escalier[20]! Йому дуже подобалася ця чудова французька фраза: ти вже вийшов звідкілясь і прямуєш до сходів, і аж тут тебе нарешті осяює, що треба було сказати чи зробити.
Біля своїх дверей Дуґан сягнув до кишені по ключ.
– Не до тебе, – сказала Артеміда, – поліція шукатиме в будинку новеньких. Мене вони знають, тож мою кімнату не перетрясатимуть.
Дуґан завагався, та вона потягла його до своїх дверей, відімкнула і завела досередини. За вікном кімнати розкинулось небо. У місячному світлі її очі блищали.
– Було цікаво, – промовив Дуґан.
Артеміда потягла його до ліжка.
20
Дослівно з французької «ефект сходів». Український еквівалент – мудрий по шкоді, тобто бути розумним запізно, після того як зазнав невдач.