Выбрать главу

Дуґан моргнув.

– Але Рейвен уже пролетіла перед нами.

– То погляньмо, чи вдасться нам знайти кілька її пір’їн.

РОЗДІЛ 48

Вейбридж, штат Огайо

Не Марша Вудс? Тоді хто ж ця молода жінка, що лежить без свідомості в його машині? Гіпноз зробив її офіційно його пацієнткою? Немає значення. Це самаритянство зробило його етично відповідальним. Йому слід бути обережним, доки не вирішить, що робити.

Якщо швейцар повідомить поліцію, він розповість їй про те, що сталося на рейсі з Афін. Стюардеси це підтвердять. Медичні досягнення в коледжі забезпечать довіру до нього. Він поселить її в мотелі університету й навідається туди зранку.

За десять миль[46] від Вейбриджського університету, проїжджаючи через міст, він почув голос позаду.

– Хто ви?

– Лікар Мартін Кайл.

– А, так. Я наче бачила вас із екскурсійною групою, коли та жінка стояла в черзі по квиток до Колумбуса. Я вас знаю вже давно, ще коли ви проходили повз моє лікарняне ліжко в афінській божевільні й навіть не дивилися на мене. Ота ваша гостра борідка тоді ще не була сивуватою.

– Я, напевно, працював замість когось. Я вас би запам’ятав, якби був вашим лікарем.

– Чому я з вами?

– На рейсі з Афін у вас почалася істерика. А я психіатр, тож потурбувався про вас. Чому ви подорожуєте з паспортом і водійським посвідченням Марші Вудс?

– Не знаю, про що ви говорите.

Він розповів їй про те, що сталося на літаку.

– Я нічого з цього не пам’ятаю. Я божевільна?

– Я вас дещо запитаю, – сказав він. – Ви вже раніше бували в лікарнях для психічнохворих?

Дівчина кивнула.

– У Вейбриджській.

– І як ви зараз почуваєтеся?

– Відчуваю себе несправжньою. Наче я десь поза своїм тілом, дивлюся на себе й чую себе, ніби я хтось інша.

О Боже. Дисоціація може вказувати на кілька психічних розладів. Але він не її психіатр, тож не має наміру втручатися.

– Ще щось?

– Іноді мені здається, що світ несправжній, і я живу в сні чи в кіно.

Кайл простогнав. Дереалізація ще більше все ускладнює. Він відвезе її в безпечне місце і вмиє руки.

– Куди ви мене везете?

– До мотелю Вейбриджського університету.

Вона сіла рівно.

– Навіщо?

– Я член викладацького складу медичного коледжу. Там я практикую.

Коли вони переїжджали через міст над річкою Огайо, дівчина вхопила його за руку.

– Ось воно!

Кайл вгатив по гальмах. Дівчина витріщалася на вежу в стилі вікторіанської неоготики. Він часто їздив повз закинуту будівлю Вейбриджської психіатричної лікарні.

– Ще кілька років тому там була психлікарня.

– Я знаю, – сказала вона.

– Звідки?

– Я колись там лежала.

Він вирішив не заглиблюватися в цю тему. Не зронив ані слова, доки вони не заїхали на паркінг університетського мотелю.

– Я сходжу замовити вам номер.

– Не лишайте мене. Мені не можна лишатися самій!

– Вам же треба десь поспати.

– Лишіться зі мною!

– Ось моя візитка. Я живу неподалік. Дзвоніть, якщо я вам знадоблюся.

– Ви ж мій лікар! Не кидайте мене!

– Я не ваш лікар. Я просто надав вам допомогу у невідкладній ситуації.

– Ця ситуація не завершилася.

– Слухайте, я часто лишаю тут пацієнтів, які приїхали здалеку. Мене знають. Це не проблема. Але потрібно сказати ваше справжнє ім’я. Як вас звуть?

Незнайомка вагалася.

– Здається, Нікі… Аптерос.

Він скривився від згадки храму Ніки Аптерос, але допоміг їй дійти до вестибюлю і зареєстрував її під цим ім’ям.

– Ходімо зі мною в кімнату, – попросила вона.

– Це не найкраща ідея.

– Просто, щоб перевірити. Я не тягтиму вас у ліжко, якщо ви через це хвилюєтеся.

Саме через це він і хвилювався, проте заперечно похитав головою.

– Добре. Швидко роздивимося, – він перший зайшов у номер і ввімкнув світло. – Бачите? Жодних привидів.

Коли Кайл повернувся до виходу, Нікі обхопила його руками й припала в поцілунку. Він відштовхнув її.

– Не кидай мене. Ти мусиш дещо знати. За мною полюють і хочуть убити.

– Хто?

– Мене хоче вбити «Сімнадцяте листопада».

Кайл згадав капітана Еліаде, який допитував його після лекції в Афінах. Постійні згадування «Сімнадцятого листопада».

– Їх же спіймали.

– Алексі та друге покоління – ні. О Господи! Я пробовкалася.

– Та вже. Мені цікаво.

– Я розмовляла з містером Тедеску перед тим, як його вбили.

– Ясоном Тедеску? Він викладав у мене в університеті. Звідки ти його знала?

вернуться

46

Близько 16 кілометрів.