Струс.
Удар вийшов навдивовижу слабкий. В ту ж мить полегшено завили двигуни. Астронавтів, що рвонулися з крісел, стиснуло перевантаження. Ще десять хвилин «Буревісник» гарячково маневрував і, нарешті, вийшов із зони метеорів. Двигуни стихли Маховики закрутили корабель навколо осі, створюючи відцентрове тяжіння.
Астронавти скинули гумові шоломи, відстебнули ремені, підвелися, розминаючи затерплі м’язи. З містка спустився Корнєв. Обличчя в нього було сіро-зелене: перевантаження і невагомість давались йому важко.
Піймавши на собі співчутливі погляди товаришів, капітан кволо усміхнувся.
Бруно закурив, підійшов до пульта.
— Прилади нібито в порядку. Гм! Куди ж влучило?
— А чому ти кричав про гармату? — спитав Тоні.
— А тому, що це речовина з антимасою. Енергопромінь відштовхує тіла звичайної маси! А цей метеор ми не відбивали, а навпаки, з кожним імпульсом розгонили до себе…
— Ходімте пошукаємо, куди він влучив, — Корнєв витяг з пазухи маску.
Астронавти понадівали скафандри і почали обходити відсіки. Місце попадання виявили дуже просто: герметичні двері обсерваторії не можна було відчинити. Довелось відкачувати повітря з коридора. Метеор пронизав наскрізь бронековпак обсерваторії. Два отвори в прозорій броні були однаковісінькі: викривлений трикутник з кількома тупими зломами в кожній стороні і двома невеличкими зазублинами. Від дірок не розходились тріщини, краї не були оплавлені. Бруно, хвилюючись, перебігав від одного отвору до другого.
— Неймовірно, га? Наче вирізано. Це не удар, не вибух, не анігіляція. Що ж тоді?
— Легко відбулися, навіть телескоп не пошкодило, — зауважив Корнєв. — Залатаємо — і обсерваторія працюватиме…
— Але раніше я сфотографую оці отвори! — Бруно повернув до нього шолом скафандра. — Це ж новий тип розпаду!
— Стривайте! Є ж кіноплівка! — згадав Летьє.
Кадри прискореної зйомки, зроблені «кіногарматою» з телепередачі останнього астродатчика, безперечно, ввійдуть в історію науки як не менш визначна подія, ніж відкриття перших антипротонів. На плівці зафіксовано розпад матерії при взаємодії речовин з протилежними масами… Ось до радіометричної кулі повільно підпливає метеор розміром з булижник, заглиблюється в неї! Ні поштовху, ні вибуху, тільки з нерівного отвору в кулі викидаються струмені чорного газу. Астродатчик став схожий на надкушене яблуко. Метеори раз у раз одгризають по шматку від кулі, розчиняючись у ній. Темрява.
Коли «Буревісник» повис у просторі на безпечній відстані од зони метеорів, Тоні вилетів на розвідувальній ракеті «Ластівка» обстежити метеорний пояс. Він повернувся через 14 годин, зовсім стомлений, з запалими очима.
— Густо летять! — розповідав, знімаючи скафандр. — Метеорний пояс у Сонячній між Марсом і Юпітером — вакуум порівняно з тим, що робиться тут. До того ж зореліт ішов у площині екліптики[10] Г-1920, у ній обертається і планета, і метеорний пояс. Я пролетів мільйонів зо три кілометрів упоперек пояса. Там — край: метеорів менше. Зореліт, правда, не пролетить, а розвідувальна ракета пробереться.
— Чого ти так довго літав? — спитав Корнєв.
Тоні, скинувши жорсткий скафандр, робив гімнастичні вправи. М’язи заграли під шкірою.
— Я хотів пригнати сюди один метеорик. Маленький, з кулак завбільшки. Пробував відштовхнути його антитяжінням ракети, збити з орбіти. Але нічого не вийшло. Ухиляється. Потрібні спеціальні уловлювачі.
— Та-ак… — обличчя капітана скам’яніло. — Треба було все-таки брати Стефана Марта, а не тебе.
— Чому це? — Тоні випростався.
— Ти порушив наказ, пілоте! Це ж могло скінчитись пошкодженням ракети! Нам довелося б рятувати тебе — іти на експедиційному зорельоті в самісіньку гущу метеорів. Розумієш?
— Я б не дав вам цього зробити… — Тоні зблід. Він тільки тепер збагнув, що могло бути. — Я б… я б підірвав себе!
— Підірва-ав себе?.. Кому потрібна ця жертва? — Корнєв одвернувся.
Запанувала мовчанка. Летьє винувато мовчав, складаючи скафандр.
— А все-таки було б непогано добути метеор і дослідити його на Землі! — повернувся Бруно до товаришів. — Сила запитань! Що дасть поєднання антимас з речовиною звичайної маси? Що це за чорний газ утворюється при розпаді антимас? Як впливають антимаси на перебіг фізичних процесів?
— Може, спробуємо? — знову пожвавився Летьє.
— Ні, — відрубав Корнєв.
— Чому?
— Та хоч би тому, що не зможемо доставити цей кусок з антимасою на Землю. Найменше прискорення — і він наскрізь прониже зореліт! Полишімо це для наступної експедиції. Вона буде надійніше споряджена.