Якщо душа войовнича, він вселяє її в тіло лева, якщо любашна — в тіло вепра, якщо боягузлива — в тіло оленя або зайця, якщо лукава — в лиса; і так далі, поки душа, очищена такими карами, не вернеться в тіло якоїсь іншої людини.
Сам, пам’ятаю, в той час, коли Трою війська облягали,
Сином Пантоя, Евфорбом, я був.
Щодо покревенства між нами і тваринами, то я не надаю йому надто великої ваги, як і тому, що багато народів, і то з найдавніших і найшляхетніших, не лише допускали тварин до свого товариства, а й ставили їх вище за себе; деякі народи вважали їх за приятелів і улюбленців богів, богів, які нібито шанують і поважають їх більше, ніж людей; а деякі не визнавали іншого бога чи богів, ніж тварини. Варвари убожували тварин за ті послуги, які вони їм робили. Цицерон, Про природу богів, І, 36.
І крокодилу честь,
А то б'ють чолом чайці, що вужів наїлася,
Сяє злотом мавпа хвостата, річкова риба,
А там цілі міста псу поклоняються.
Узвичаєний нині Плутархів підхід до цих оманливих уявлень почесний для тварин. Плутарх твердить, що єгиптяни убожували не вола (приміром), не кота, а шанували в тих тваринах образ якихось божих прикмет: ув одній — терплячість і корисність, у другій, як наші сусіди бургундці укупі із цілою Германією, — жвавість або небажання терпіти неволю, в чому відбивалися їхні уявлення про свободу, яку вони любили і шанували над усі інші божі прикмети. Так само розуміли вони і шанування решти тварин. Але коли серед поміркованих виступів я чую думки про нібито близьку подібність між нами і тваринами, а також перелік великих переваг, які вони буцімто мають проти нас, та слова про те, що є всі підстави прирівнювати їх до нас, то наша зарозумілість сама собою захитується і я охоче зрікаюся приписаного нам гаданого панування над іншими створіннями.
Хай усе це вилами по воді писано, але є обов'язок людяності і певна повинність берегти не лише тварин, здатних рухатися й відчувати, а навіть дерева та рослини. Ми повинні ставитись справедливо до інших людей і жаліти й спомагати решту створінь, які заслуговують на те. Мені не сором зізнатися в такій моїй дитинній вражливості: я не вмію відштовхнути навіть пса, коли той лізе до мене з пестощами або коли проситься на прогулянку. Турки завели милостиню та шпиталі для звірів. Римляни годували досхочу гусей, чия пильність урятувала Капітолій. Атенці розпорядилися, щоб мулів, які працювали на будові святині Гекатомпедон, випустили на волю і вони паслися, де їм заманеться.
У аґриґентців був звичай ховати з помпою своїх укоханих тварин, скажімо, коней, якоїсь расової породи чи рідкісної шляхетності, або собак чи корисних птахів, ба навіть тих, з якими гралися їхні діти. Розкіш, звичайна для них і в інших речах, надто яскраво виявлялася у численних пишних пам'ятниках, поставлених тваринам, які дійшли до нас із мороку сторіч.
Єгиптяни ховали вовків, ведмедів, крокодилів, собак та котів у святих місцях, бальзамували їхні тіла і носили по них жалобу.
Кимон[122] урядив урочистий похорон кобилам, які тричі здобули йому звитягу в перегонах колісниць на олімпійських змаганнях. Старий Ксантипп поховав свого пса на узморському стрімчаку, що відтоді носить його ім'я. Плутархові було совісно продати за безцінь або послати на різницю вола, який довгий час йому служив.
Розділ XV
Як перешкоди розпалюють наші прагнення
Нема жодного слушного твердження, яке б не знайшло суперечного собі, запевняє наймудріша частина філософів. Недавно я згадав гарний вислів одного старожитнього автора щодо зневаження смерті: «Жодне добро не справить нам стільки розкошів, як те, до втрати якого ми рихтуємося». Усяка втіха посилюється від загрози її втрати. Сенека, Листи, 98. Тим самим він хоче довести, що насолода життям не може дати нам щирих радощів, якщо ми боїмося розлучитися з ним. Проте слід було б сказати й зовсім навпаки, а саме: ми горнемо і тулимо до себе якесь добро тим тісніше й цупкіше і дорожимо ним тим більше, чим не певніше воно видається і чим дужче ми боїмося його рішитися. Адже цілком очевидно, що як вогонь палає яскравіше від сусідства з холодом, так і наша воля гартується від того, що ми чуємо опір: