Ван Мяо знову дозволив своїм думкам повернутися в ігровий світ Трьох тіл.
Летючі зірки! Розгадка явно полягає в цих летючих зірках! Одна зірка, дві зірки, три зірки... Що вони насправді означають?
Занурившись у роздуми, Ван Мяо і не помітив, як під'їхав до місця призначення.
Біля входу до житлового комплексу Ван Мяо побачив худорляву жінку років шістдесяти в окулярах і з цілковито сивим волоссям. Вона силкувалася піднятися сходами ґанку, тримаючи в руках великий кошик з продуктового супермаркету. Ван Мяо припустив, що це і є та людина, заради зустрічі з якою він сюди приїхав.
Припущення виявилося правильним: ця жінка, Є Веньцзє, і була матір'ю Ян Дун. Коли вона почула про мету приїзду Ван Мяо, її сповнило почуття вдячності й подяки до несподіваного гостя. Ван Мяо вже зустрічав такий тип людей — представників справжньої старої інтелігенції, яким пощастило пережити довгі роки гонінь. І ці довгі роки стерли, подібно до морських хвиль, усю різкість і непохитність характеру, залишивши тільки м'якість води.
Ван Мяо, несучи кошик із покупками, піднявся слідом за Є Веньцзє до її квартири. Там виявилося зовсім не так безлюдно й тихо, як він собі уявляв: троє дітлахів вовтузилися у великій кімнаті; старшому було більше п'яти, а молодший тільки-тільки робив перші невпевнені кроки. Є Веньцзє пояснила, що це сусідські діти.
— Вони полюбляють грати тут. Сьогодні неділя — і батьки працюють понаднормово, отож лишають їх на мене... О, Нань Нань, ти закінчила свій малюнок? Ох, як гарно! Ти вже придумала назву малюнку? «Каченята на сонечку», як тобі? Ну-бо, бабуся підпише тобі його. Так... І поставимо дату: 9 червня, намальовано Нань Нань. Дивіться, уже пора обідати, що б ви хотіли з'їсти на обід? Ян Ян, тобі тушковані баклажани, як завжди? Дуже добре... Нань Нань? Ти їстимеш стручкову квасолю, як і вчора? Без проблем... Мі Мі, а як щодо тебе? Ти в нас м'ясоїд, але твоя мати каже, що їсти стільки м'яса шкідливо для травлення. Отже, сьогодні рибу? Дивись, яку рибину купила бабуся...
Вона, безумовно, хотіла б онука чи онучку, — думав Ван Мяо, спостерігаючи за тим, як Є Веньцзє вовтузиться з дітлахами. — Але чи захотіла б Ян Дун мати дітей, навіть якби залишилася живою?
Є Веньцзє віднесла покупки на кухню. Повернувшись, вона звернулася до Ван Мяо:
— Сяо[30] Ван, я зараз замочу овочі й зелень у воді перед приготуванням. Сьогодні у сільському господарстві використовують занадто багато пестицидів, щоб споживати овочі без попередньої обробки. В усякому разі, не варто їх ось так одразу давати дітям. Нехай помокнуть години зо дві. А ти поки що можеш сходити до кімнати Ян Дун, огледітися трохи.
Пропозиція, висловлена Є Веньцзє нібито ненароком наприкінці буденної фрази і яка видавалася найбільш природним розвитком бесіди у світі, змусила Ван Мяо внутрішньо напружитися. Вона, мабуть, прекрасно розуміла справжню мету його несподіваного візиту. Однак не промовивши більше жодного слова і не удостоївши його ще одним поглядом, попрямувала на кухню. Тому збентеження і розгубленість, які відобразилися на його обличчі, вона вже не могла побачити; Ван Мяо їй був особливо вдячний за таке делікатне ставлення до його почуттів. Він прой шов повз дітей, які безтурботно гралися, у бік кімнати, вказаної Є Веньцзє. Він зупинився перед дверима, відчувши, як раптом накочують дивні, давно забуті відчуття з його юності, наповнені мріями і переживаннями — чистими, немов ранкова роса, і крихкими, немов кришталь, із нотками світлого, тихого смутку.
Обережно штовхнув двері — з кімнати несподівано війнуло лісовими пахощами. Здавалося, що він якимось дивом опинився в хатинці лісника в самій гущавині: стіни декоровані коричневими смугами кори якогось дерева; три табуретки, грубо витесані з пнів вікових дерев; стіл, збитий з трьох зрубів іще більш прадавніх дерев. У кутку стояло ліжко, застелене, очевидно, ула-травою[31], що росте на північному сході Китаю. Все було зроблено зумисне грубо, без найменшого дотику дизайнерської руки. Посада забезпечувала Ян Дун добрим доходом, і вона могла собі дозволити житло в найпрестижнішому районі, однак воліла жити з матір'ю саме так.
30
Прим. перекл. Сяо ( 小 , xi ǎ o) — дослівно маленький, молодий. У китайській мові вживається перед прізвищем людини, як правило, співрозмовником старшого віку або старшим за посадою. Показує дружнє ставлення і неформальний стиль спілкування.
31
Прим. перекл. Ула-трава (乌拉草, wū la cǎo) — один з видів осоки — Осока Меєра (лат. Carex meyeriana). На верхівках рослин міститься опушення, схоже на вату, що використовується як набивний матеріал.