Положення зазначеного Рішення Конституційного Суду України дають підстави розглядати кримінальну відповідальність як особливий правовий інститут, у межах якого відбувається реагування держави на вчинений злочин.
Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної.
Щодо примусових заходів медичного і виховного характеру варто зробити застереження: вони можуть згадуватись у контексті розкриття змісту кримінальної відповідальності лише у разі їх застосування (замість покарання або поряд із ним) на підставі обвинувального вироку суду. Наприклад, суд звільняє неповнолітнього від покарання із застосуванням примусового заходу виховного характеру (ст. 105 КК України) або застосовує відповідний примусовий захід медичного характеру стосовно особи, визнаної обмежено осудною (статті 20, 93, 94 КК України).
Якщо ж суд застосовує примусовий захід медичного характеру до неосудного (ч. 2 ст. 19 КК України) чи примусовий захід виховного характеру до особи, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ч. 2 ст. 97 КК України), ці заходи не є кримінальною відповідальністю. Вони не пов’язані із вчиненням злочину, це – реакція на суспільно-небезпечну поведінку осіб, яких не визнано суб’єктами злочину.
Отже, зміст кримінальної відповідальності у власному її сенсі складають: а) засудження (осуд) злочинного вчинку та суб’єкта його вчинення; б) обмеження або позбавлення прав і свобод засудженого суб’єкта (або без такого).
В теорії кримінального права щодо розуміння змісту кримінальної відповідальності існують й альтернативні точки зору.
1. До змісту кримінальної відповідальності включається так звана позитивна відповідальність.
Заперечуючи такий висновок, слід зазначити, що правомірна поведінка особи (у тому числі дотримання кримінально-правових заборон) реалізується поза межами кримінальної відповідальності. Вчення про позитивну кримінальну відповідальність як результат механічного перенесення у сферу кримінального права філософської концепції позитивної соціальної відповідальності як відповідального ставлення людини до своєї соціально значущої поведінки ґрунтується на невиправданій підміні понять: відповідальністю названо те, що фактично є належною, відповідною, узгодженою з вимогами права й моралі поведінкою індивіда.
Наслідком правомірної поведінки має бути заохочення, а не відповідальність, яка соціумом оцінюється негативно. Атрибутивною ознакою будь-якої юридичної відповідальності є осуд, а це не характерно для позитивної відповідальності. Дотримуватися кримінально-правових приписів зобов’язані всі, а відповідати – лише винні в їх порушенні. Відповідальність – означає дати відповідь, а тому може стосуватися лише минулого.
Якщо юридична відповідальність, у тому числі кримінальна, регулюється правовими нормами, то позитивна відповідальність – нормами моралі.
Теорія позитивної кримінальної відповідальності пов’язана з перебільшенням ролі примусу у регулюванні суспільних відносин. Насправді більшість людей не вчиняють злочинів не тому, що є кримінальний закон і загроза покарання. Законослухняна поведінка – нормальна, природна поведінка людини в суспільстві зазвичай є результатом не впливу кримінального закону, а внутрішнього стану особистості, її поглядів і переконань (зокрема, моральних і релігійних).
Обов’язок не вчиняти злочинів своїм першоджерелом має не КК України, а Конституцію України, відповідно до ст. 68 якої кожен зобов’язаний неухильно додержуватися законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
2. Кримінальна відповідальність включає і процес притягнення до неї.
Необґрунтованість такої позиції вбачається у тому, що процес притягнення до відповідальності реалізується в межах не матеріально-правових, а процесуально-правових відносин. Притягнення – це передвідповідальність, а не власне відповідальність. Застосування в процесі притягнення засобів кримінально-процесуального впливу (обмеження свободи, тримання під вартою тощо) не входять до власне кримінальної (матеріально-правової) відповідальності.
Притягнення до кримінальної відповідальності можна застосовувати до її змісту в широкому, тобто міжгалузевому сенсі такої відповідальності.
До кримінальної відповідальності належить процес її реалізації у формі відбування покарання, але також лише в широкому, міжгалузевому сенсі такої відповідальності. Реалізація кримінальної відповідальності у виді та межах, визначених обвинувальним вироком суду, безпосередньо здійснюється в межах кримінально-виконавчих правовідносин, тому утворює замість кримінально-правової «матерії» кримінально-виконавчу.