— …пам’ятаєш, чиє то було рішення?
— Ясно, що ні — у вас, народ, не було >>командної ієрархії/поваги?<<, вартої драного…
Раптовий вибуховий сміх за столом. Але все одно було видно, як на очах блищать сльози.
— …і ставало вже надто холодно для непомітної операції. Нас би побачили в інфрачервоному…
— Так, тоді ми майже…
— …Міллспорт…
— …краще збрехати їм, що наші шанси були непогані? Навряд чи.
— Але довелося здолати ще сто довбаних кілометрів, перш ніж…
— … і припаси.
— …Одіссей, наскільки я пам’ятаю. Ми б тоді ризикували >>?????<< і патовою ситуацією аж до…
— …про Алабардос?
Тривала пауза.
— Не дуже ясно, неначе >>?????<<. Я пам’ятаю щось про гелікоптер? Ми йшли до гелікоптера?
Вона трохи тремтіла. Уже не вперше вони відскочили від теми, як лисокрили від пострілу з рушниці.
— …щось про…
— …по суті реакційна теорія…
— Ні, скоріше ні. Якби я оглянула інші >>моделі?<<…
— Але навряд потребує доказу, що >>6оротьба?<< за контроль над >>?????<< призведе до…
— Невже? Хто сказав?
— Ну, — незручне вагання, обмін поглядами. — Ти. Принаймні ти >>стверджувала?/визнавала?<<, що…
— Краб’яче лайно! Я ніколи не казала, що конвульсивна зміна політики є >>ключем?<< до кращого…
— Але Спавента стверджує, що ти стояла на…
— Спавента? Оте брехло? Воно ще дихає?
— … а твої праці з демодинаміки показують…
— Слухайте, я вам не драний ідеолог. Ми стояли проти >>пляшкоспина в прибійній хвилі?<< і мусили…
— То ти кажеш, що >>?????<< — це не рішення >>?????<, а скорочення >>6ідності/незнання?<< означатиме…
— Звісно, що означатиме. Я ніколи не стверджувала нічого іншого. Так що трапилося зі Спавентою?
— Гм, ну — він викладає у Міллспортському університеті ці…
— Невже? От гімно мале.
— Кгм. Може, ми могли б обговорити >>версію/тлумачення?<< тих подій, що менше зав’язані на >>?????<< ніж >>оберненій?/відбійній?<< теорії про…
— Все це дуже добре на початку. Але дайте мені бодай один >>залізний приклад?<< на підтримку таких заяв.
— Е-е-е-е…
— Отож. Демодинаміка — це не >>кров у воді?<<, але спроба…
— Але…
І так далі, і ще далі, поки під стукіт дешевих меблів Кої раптом не звівся на ноги.
— Цього досить, — хрипко сказав він.
Між рештою з нас забігали погляди. Кої обійшов круг столу, і його старе обличчя натяглося від емоцій, коли він глянув униз, на жінку, що сиділа перед ним. Вона дивилася на нього без жодного виразу.
Він простягнув до неї руки.
— Я, — він ковтнув, — приховував свою особистість до цієї миті, заради. Нашої мети. Нашої загальної мети. Але я Сосекі Кої, командування дев’ятої Чорної бригади, Шафрановий театр.
Маска на обличчі Сильви Ошіми розтанула. Замість неї з’явилося щось схоже на усмішку.
— Кої? «Хиткий» Кої?
Він кивнув. Його губи стислися.
Вона взяла його простягнуті руки, і він допоміг їй стати на ноги біля нього. Він звернувся до столу й оглянув кожного з нас по черзі.
В його очах виднілися сльози, і ми почули їх у голосі, коли він заговорив.
— Це Квеллкриста Сокольнича, — напружено мовив він. — В моїх думках більше немає місця для сумніву.
Тоді він повернувся й обійняв її. На його щоках заблищали мокрі смужки від раптових сліз. Голос трохи захрип.
— Ми так довго чекали на твоє повернення, — схлипнув він. — Так довго.
Частина п'ята
А ось яка прийде буря
Ніхто не чув, що Ебісу повернувся, поки не було запізно, а тоді сказаного вже не можна було вернути, зробленого не можна було скасувати, і всім присутнім довелося відповідати за себе…
Непередбачувані напрям і швидкість вітру… Очікуються складні метеоумови…
Розділ тридцять восьмий
Я прокинувся серед кошутської спеки й при похилих променях низького сонця, під легке похмілля і хрипке зубасте гарчання. Хтось у загонах годував болотяних пантер.
Я глянув на годинник. Було дуже рано.