Оскільки прокрастинатори часто ризикують власним добробутом, прокрастинація має серйозні наслідки для їхнього здоров’я. Студенти, які відкладають справи на потім, переважно погано харчуються, мало сплять і п’ють більше алкоголю, ніж студенти, які з усім справляються вчасно.[309] Наприкінці навчального семестру студенти-прокрастинатори частіше звертаються до лікаря зі скаргами на застуду, грип і шлункові проблеми.[310] Загалом у прокрастинаторів відмічають вищий рівень стресу, вони частіше страждають від гострих проблем зі здоров’ям і менше дбають про здоровий спосіб життя, ніж непрокрастинатори.[311] Менш «свідомі» люди частіше вдаються до дій, що стають причиною передчасної смертності: низька фізична активність, погане харчування, вживання тютюну, алкоголю і наркотиків, небезпечне водіння, статеве співжиття, жорстокість та самогубства.[312] Люди, які думають, що прокрастинація — це несерйозно, дуже помиляються: прокрастинація здатна вбити.
Деніел Канеман 2002 року отримав Нобелівську премію з економіки за те, що довів, що люди не завжди ухвалюють раціональні економічні рішення. Його теорії про ірраціональний економічний вибір стали основою для заснування поведінкової економіки, союзу психології та економіки. Як стверджує Канеман, психологічні мотиви визначають економічну поведінку людей, і «переважно люди ухвалюють рішення залежно від контексту, помилкових суджень і відчуттів, а не на підставі (раціонального) економічного аналізу».[313] Форма вибору, а не фактична чи відносна його цінність, має величезний вплив на те, які рішення люди врешті ухвалюють[314], і тому є вагомим чинником у рішенні вдатися до прокрастинації.
Поблажка за рахунок майбутнього. Є чинник, що тісно пов’язаний із прокрастинацією, — це часовий проміжок до моменту завершення завдання (або отримання винагороди). Якщо кінцевий момент виконання вашого завдання дуже віддалений у часі, дуже ймовірно, що ви відкладатимете початок роботи над ним; що ближче до кінця, то більша ймовірність вашої продуктивної праці. Психологічні дослідження знаходять підтвердження цього в поведінці голубів[315], а ще мавп[316] і студентів.[317] Таку поведінку також досліджували економісти, намагаючись зрозуміти, чому люди відкладають на потім вирішення важливих фінансових завдань, наприклад накопичення грошей на пенсію. Економіст Джордж Акерлоф стверджує, що люди схильні переоцінювати важливість поточних подій і недооцінювати важливість майбутніх. Він називає цю схильність «поблажкою за рахунок майбутнього»[318]. Навіть якщо поточна подія (перевірка пошти) явно менш важлива для вашого добробуту, ніж майбутня подія (завершення роботи до дедлайну, встановленого на наступний місяць), ви вирішуєте виконати поточне завдання, а майбутнє відкласти на потім. Причина, чому поточні події мають більш видиму цінність, полягає в тому, що вони видаються більш «видимими»[319] чи яскравими, а надто порівняно з менш нагальними, безбарвними подіями у віддаленому майбутньому. Прокрастинація виникає тоді, коли майбутнє втрачає колір на фоні теперішнього. Ви хотіли би відкласти гроші, щоб у майбутньому внести передплату за будинок, але на сьогодні у вас є помітніша потреба — купити телевізор з великим екраном, аби дивитись на ньому чемпіонати з баскетболу, — і ця потреба перемагає. Ви хотіли би вразити керівника своїми квартальними показниками, та невідкладне задоволення від гри у покер в інтернеті змушує вас відкласти звіт на інший день.
Безумовно, «люди схильні хапатися за миттєві винагороди»[320], навіть коли за ці миттєві винагороди з часом доведеться заплатити. Наприклад, якщо ви обираєте пограти у відеоігри, винагорода є миттєвою, а розплата за невиконання роботи відкладається на потім. Інші дії можуть потребувати негайної оплати, але дають відкладені винагороди, наприклад, коли ви спершу докладаєте зусиль, щоб вивчити іноземну мову, а пізніше задоволені собою, бо змогли порозумітися з людьми в іншій країні. Негайне переживання болю або задоволення видається більш значущим, ніж біль або задоволення, пов’язані з майбутніми наслідками. Якщо дія тягне за собою миттєву оплату, люди схильні прокрастинувати, якщо миттєву винагороду — вони тягнуться за нею.
309
Hitti, M. (2004). It’s never too late to stop procrastinating. Запозичено 5 березня 2008 р. з сайту
311
Sirois, F. M. (2007). I’ll look after my health, later: A replication and extension of the procrastination-health model with community-dwelling adults. Personality and Individual Differences, 43(1), 15–26.
312
Bogg, T., & Roberts, B. W. (2004). Conscientiousness and healthr elated behaviors: A meta-analysis of the leading behavioral contributors to mortality. Psychological Bulletin, 130, 887–919.
313
Cynkar, A. (2007). A towering figure. Monitor on Psychology, 38(4). Запозичено 9 червня 2007 р. з сайту
314
Kahneman, D., & Tversky, A. (1979). Prospect theory: An analysis of decision and risk. Econometrica, XLVII, 263–291.
315
Mazur, J. E. (1998). Procrastination by pigeons with fixed interval response requirements. Journal of Experimental Analysis of Behavior, 69, 185–197.
316
National Institute of Mental Health Science News Online (2004). Brain’s reward circuitry revealed in procrastinating primates. August 10. Запозичено 1 березня 2008 р. з сайту
317
Schouwenburg, H. C., & Groenewould, J. T. (2001). Study motivation under social temptation; Effects of trait procrastination. Personality and Individual Differences, 30, 229–240.
318
Akerlof, G. A. (1991). Procrastination and obedience. American Economic Review, 81(2), 1–19.
320
O’Donoghue, T., & Rabin, M. (1999). Doing it now or later. American Economic Review, 89(1), 103–124.