Ми попросили Шона зважити «небезпеки виправлення»[27]; у його ситуації це можливі негативні наслідки того, що він матиме власну фірму. «Я був би центром уваги. Усі звертали би увагу на те, чи успішний в мене бізнес, чи ні. І якщо ти створив один справді цікавий проект, який буде реалізовано, люди очікують, що ти все робитимеш по-новаторськи. Щоб так і було, мені доведеться почати реально на себе тиснути і працювати безперестанку. У мене може ніколи не бути вільного часу, аби розважатися та лінуватися». Прокрастинуючи, Шон зменшує свої шанси на успіх — це захищає його від розкриття таємниці і потрапляння в пастку життя під високим тиском, чого, на його думку, він не хотів би.
Переживання про те, що очікування зростуть, — типова тривога людей, які бояться тиску успіху. Один прокрастинатор висловив це досить наочно: «Це наче брати участь у змаганні зі стрибків у висоту. Спортсмен місяцями тренується, готується фізично і розумово, знову й знову пробує досягнути до планки і побити рекорд. А тоді, коли він таки зумів стрибнути вище, ніж будь-коли раніше, що він бачить? Що йому підняли планку».
Страх зобов’язань. Ще один непрямий спосіб залишатися поза увагою й уникати конкуренції — це відкладати взяття на себе зобов’язань. Якщо ви не берете на себе обов’язків, ви не можете рухатись у жодному напрямі та не можете стрімголов мчати до успіху. Як стверджує Зак, «успіх схожий на ескалатор. Коли ти стаєш на нього, ти можеш зійти лише на верхній сходинці». Прокрастинатори, що бояться застрягнути на ескалаторі, відмовляються ставати на нього. Вони можуть займатися величезною кількістю справ, мати безліч інтересів, і в результаті, будучи зайнятими, вони виявляються заблокованими, не в змозі рухатися до жодної конкретної цілі.
Прокрастинаторам, які бояться невдачі, складно брати на себе обов’язки, тому що вони страхаються помилок і неправильних кроків. Люди ж, які бояться успіху, переживають, що їхнє зобов’язання затягне їх у процес конкурування і змусить змагатися за успіх раніше, ніж вони будуть до цього готові. Прокрастинація — це їхній спосіб загальмувати.
Я стану трудоголіком. Деякі прокрастинатори, які бояться успіху, переживають, що, якщо вони перестануть бити байдики і займуться ділом, то працюватимуть увесь час і більше ніколи не матимуть можливості байдикувати. Вони проти власної волі якимось чином перетворяться на трудоголіків, що безкінечно ішачать і чиє життя є нескінченною чередою днів і ночей за роботою.
Одна письменниця-фрілансерка пояснювала, як прокрастинація рятує її від цього гнітючого фатуму: «Якщо я розпочну за три тижні до визначеного терміну, я безперестанку працюватиму всі ці три тижні. Або ж я можу зачекати, поки у мене залишиться всього три дні, тож я вбиватимусь за роботою всього три дні. Отож я ще поживу два з половиною тижні». Наче робота, сама по собі, візьме верх і перетворить її на робота, поза її волею: «Щойно я візьмуся за роботу, мене буде неможливо зупинити. Я сприйматиму людей як перешкоди на своєму шляху і не матиму бажання спілкуватися з ними. А тоді вони не матимуть бажання спілкуватися зі мною».
Що цікавого в цьому баченні розвитку подій — це те, що успіх у кожному разі веде до втрати контролю та можливості вибирати спосіб життя. Прокрастинатори часто припускають, що через те, що їхнє відкладання начебто функціонує за межами їхнього контролю, їхня робота могла би стати такою ж некерованою. Вони бояться, що без примусової прокрастинації вони будуть приречені на неконтрольовану роботу. Страх перетворитися на трудоголіка передбачає, що успіх, який вас турбує, принесе відчуття безпомічності замість відчуття влади: ви більше не будете собою, ви станете кимось неприємним і не зможете нічим зарадити тому, що цей сторонній «ви» візьме над вами верх.
Багато людей, які прокрастинують, аби уникнути успіху, очікують покарання за своє бажання перемогти. Ви можете боятися того, що вас критикуватимуть, звинувачуватимуть у «егоїзмі» чи «самовдоволеності». Коли існує хтось, хто програв у боротьбі з вами, йому може бути боляче, з ним зіпсуються стосунки або він розсердиться і може помститися вам за перемогу. Хай що станеться, але комусь буде погано — хтось відчуватиме біль, приниження чи відчуття поразки. Коли ви змагаєтеся за успіх, у вас виникає відчуття, наче ви виходите у небезпечно агресивний світ. Ці страхи можуть мати якусь підставу, якщо ви насправді змагаєтесь із кимось, хто не вміє програвати достойно, або ж можуть бути надуманими. Хай там що, а ці переживання реальні. Страх завдати болю, або що болю завдадуть вам, може сильно завадити зробити все можливе і може стати запрошенням до прокрастинації, коли ви намагаєтеся приховати свої конкурентні устремління від інших або, що ще важливіше, від себе самого.
27
Fisch, R., Weakland J., & Segal, L. (1982). The tactics of change: Doing therapy briefly. San Fransicso: Josey-Bass.