Соціальний психолог Філіп Зімбардо провів масштабне дослідження сприйняття часу, яке показало, що люди по-різному орієнтуються в часі відносно минулого, теперішнього і майбутнього.[38] Якщо ви зациклені на одному основному баченні часу, ваш погляд на життя упереджений та обмежений. Ті, хто вміє зберігати баланс між цими трьома баченнями, ймовірно, житимуть ефективніше та більше тішитимуться життю.
Приклад незбалансованого бачення — це применшення ролі майбутнього, що може створити проблеми в сьогоденні. Дослідження з поведінкової економіки, як і дослідження соціальних психологів, показали, що, коли подія або ціль дуже віддалені в часі (наприклад, оплата за навчання вашої дитини в коледжі чи відкриття пенсійного рахунку для вас самих), вона видається майже нереальною, і тому люди сприймають її як менш важливу, ніж вона може бути насправді. Натомість ближчі в часі цілі (наприклад, придбання телевізора з більшим екраном, щоби дивитися чемпіонати з баскетболу на вихідних, або владнання податкових питань до 14 квітня) люди сприймають як більш чіткі або «видимі».[39] Тому, навіть якщо поточна ціль (придбати телевізор) менш важлива, ніж довготермінова (заощаджувати на коледж або пенсію), вони радше робитимуть те, що є нагальним, ніж те, що матиме значення у майбутньому. Це зветься «поблажкою за рахунок майбутнього»[40], і це та частина людського досвіду, яка робить прокрастинацію такою принадною.
Культурні відмінності у тому, як люди проживають та оцінюють час, можуть призвести до спантеличень і непорозумінь в управлінні часом і в часових домовленостях між людьми. Деякі дослідження стверджують, що американці зосереджують свою увагу на сьогоденні, на молодості, на тому, щоби зробити максимум за мінімум часу, а також на тому, щоби бути швидкими. Азіатська ж культура вирізняється значно ширшим баченням часу, яке охоплює історію і традиції, а також довготермінове планування майбутнього. У багатьох європейських країнах, наприклад Франції, Іспанії та Італії, «спізнення» більш прийнятні, і зазвичай їх не сприймають за особисту образу, як це заведено в Сполучених Штатах.[41] У культурних традиціях Близького Сходу, Африки та іспаномовних країн люди схильні сприймати час гнучким, змінним і спонтанним. Вони вміють займатися багатьма видами діяльності та мати багато взаємодій одночасно, вони не відчувають потреби дотримуватися чітких часових зобов’язань.[42]
Незалежно від того, яким є наше відчуття часу відповідно до культурного впливу, нам усім доводиться розбиратися із хитросплетіннями нашого особистого відчуття часу та часу інших людей, що поєднує нас із рештою світу.
Відмовляючись приймати реальний час і наполягаючи на тому, що варто дотримуватися винятково вашого суб’єктивного відчуття часу, ви відокремлюєте себе від інших, а це може призвести до прокрастинації або спізнень. Одна із функцій прокрастинування (коли ви робите справи по-своєму і за власним графіком, з відчуттям, що ви господар свого часу, хай які там наслідки) — це створити ілюзію абсолютної влади над часом,[43] над іншими та над реальністю. Але, подобається вам це чи ні, ви також підвладні правилам часу, втратам і обмеженням, швидкоплинності та смертності.
Фантазія про абсолютну владу (а це таки фантазія) — це те, що притаманно всім нам у ранньому дитинстві, і те, з чим усім нам доводиться стикатися на пізніших етапах розвитку, коли ми бачимо докази власної обмеженої сили. Якщо життя до нас прихильне, то ще від дитинства нам поступово та ніжно допомагають визнати й прийняти свої обмеження з розумінням, що наша людська природа не применшує нашої цінності та не робить нас менш вартими любові.
Cуб’єктивне відчуття часу розвивається та змінюється відповідно до того, як ми йдемо життєвим шляхом.[44] Розгляньмо цей розвиток і зважмо, як він може стосуватися вашої прокрастинації.
39
Akerlof, G. (1991). Procrastination and obedience. American Economic Review, 81(2), 1–19.
40
Там само; Joireman, J., Strathman, A., & Balliet, D. (2006). Considering future consequences: An integrative model. In L. J. Sanna, & E. C. Chang (2006), Judgments over time: The interplay of thoughts, feelings, and behaviors. Oxford, England: Oxford University Press.
41
University of Cincinnati. (2002). E-briefing, “A timely look at time.” Dec 20. Запозичено 25 травня 2008 р. з сайту
42
Rousseau, G., & Venter, D. (2004). Measuring time perception in a cross cultural environment. Запозичено 25 травня 2008 року з сайту
43
Lombardi, R. (2003). Knowledge and experience of time in primitive mental states. The International Journal of Psychoanalysis, 84, 1531–1549.
44
Наш огляд зроблено на основі серії статей Кальвіна Коларуссо про розвиток відчуття часу на різних етапах життя. Скорочена стаття: Colarusso, C. (1998). The development of time sense: In late adolescence and throughout the life cycle. The Psychoanalytic Study of the Child, 53, 113–140.