Мама Марії після народження доньки страждала на післяпологову депресію, з якою боролася багато років. Коли батьки емоційно байдужі, діти (навіть малюки) всіма силами намагаються викликати у них емоційну реакцію. Малесенькою Марія мала відчуття, що, як не старайся, ніщо не може розворушити маму, яка весь час була емоційно байдужою і незворушною. Потім, у шкільні роки, на Марію страшенно тиснули і змушували бути першою в класі й досягати великих успіхів у спорті, але вона відкладала домашні завдання і часто часу на їх виконання просто не залишалося. Не усвідомлюючи цього, дівчинка вважала кожну оцінку і кожну дію спробою довести, що вона варта уваги своєї матері — того, чого вона шукала від народження. Кожна її спроба відбувалась із таким емоційним тиском, що в неї виникало відчуття, що, аби задовольнити матір, потрібно все робити винятково ідеально. Нічого дивного, що Марія часто вдавалася до прокрастинації: на кону були надто високі ставки.
Виникає дедалі більше підтверджень, що певні частини лівої півкулі (лівий фронтальний кортекс) відповідають за відчуття турботи, емпатії та співчуття.[98] Коли вони активізуються, ми можемо бути розслабленими й відкритими до світу, на противагу відчуттю втечі, в основі якого лежать неприємні, негативно заряджені емоції, які закодовані у правій півкулі.[99] Коли до вас ставляться добре, стимулюється ліва частина вашого мозку («зсув уліво»), що сприяє виникненню відчуттів життєстійкості і благополуччя. Цей зсув уліво також позитивно впливає на роботу вашої імунної системи[100] і черепного нерва, що розгалужується від стовбура головного мозку по всьому тілу.[101] Блукаючий нерв робить значний внесок у вашу здатність керувати емоціями і комфортно взаємодіяти в соціумі[102] та асоціюється з підвищенням рівня гормону окситоцину у вашому тілі.[103] Окситоцин допомагає регулювати соціальні взаємодії та емоційний зв’язок з іншими людьми. Деякі дослідження стверджують, що рівень окситоцину може зростати в результаті дотиків (масаж — хороша річ) та вживання певних продуктів, наприклад шоколаду (а це теж дуже хороша річ!).[104] У Розділі 15 ми опишемо практику усвідомленості, що може активізувати цей зсув уліво в мозку людини.
Який зв’язок між окситоцином, блукаючим нервом, співчуттям, добротою і прокрастинацією? Ваше вміння заспокоїти себе та ставитися до себе зі співчуттям і добротою безпосередньо пов’язані з вашою здатністю справлятися із завданнями або ситуаціями, що лякають вас, дратують, загрожують вам чи викликають нудьгу. Якщо ви не розірвете негативні шаблони, які створюють прокрастинацію і не заміните їх чимось позитивним, ви, очевидно, так і залишитесь у тій старій колії, як річка, що тече через гори одним і тим самим руслом, прокладаючи каньйон, що стає дедалі глибшим і ширшим, аж поки сонце не зникає з поля вашого зору — і ви вже не можете вибратися назовні.
Коли ви робитимете щось важке, ваш мозок і далі подаватиме вам нейронні сигнали страху. І ви відчуватимете оті миттєві напади тривоги. І саме тоді ви можете відповісти собі по-новому, заохотити себе, а не критикувати; поспівчувати собі, а не нападати на себе. Голос доброти може дати вам удосталь впевненості, щоби ви відважилися зайти на незручну емоційну територію. Через деякий час з практикою (і, може, ще кількома плитками хорошого шоколаду) ви можете розвинути інакше ставлення до себе. Коли ваші думки наповнені співчуттям — ваше тіло гарно реагує і все ваше «я» може функціонувати більш гармонійно і цілісно.[105] Вдало інтегровані системи є «гнучкими, здатними до адаптації, послідовними, повними енергії та стабільними»[106], і ми віримо: що краще ви здатні створити цілісність всередині себе, то рідше ви ставатимете заручником прокрастинації.
8. Прокрастинація і ваш мозок
У цьому розділі ми розглянемо кілька біологічних передумов, які часто супроводжують прокрастинацію: виконавча дисфункція, синдром дефіциту уваги (СДУ), депресія, тривожні розлади, стреси та проблеми зі сном. Якщо у вас є чи ви гадаєте, що може бути один із цих станів, вони можуть сильно сприяти вашій прокрастинації. Не впадайте у розпач, але й не ігноруйте їх. Подумайте про медичне обстеження; ліки можуть допомогти позбутися цього стану та зменшити вашу прокрастинацію.
98
Siegel, D. (2007). The mindful brain: reflection and attunement in the cultivation of well-being. New York: W. W. Norton.
99
Davidson, R. J. (2004). Well-being and affective style: Neural substrates and bio behavioural correlates. Philosophical Transactions Royal Society London, B, 359, 1395–1411.
100
Davidson, R. J. (2000). Affective style, psychopathology, and resilience: Brain mechanisms and plasticity. American Psychologist, 1196–1214; Siegel, D. (2007), цит. роб.