В Адама синдром порушення активності та уваги (СПАУ). Коли він був малюком, то постійно рухався, дерся на книжкові полиці, імітував звуки поліцейської сирени й усе розбирав. Хоча його активність часто була потішна, сім’ю це виснажувало. Вони нерідко дратувались і вичитували його за те, що він не грається тихенько. У школі Адамові було важко сидіти спокійно, і він вигукував відповіді з місця, тож учителі скаржилися батькам на його поведінку. Пізніше він забував про домашні завдання і контрольні. Між ним і батьками почалися війни на ґрунті невиконання домашніх завдань і нічні баталії за те, щоб сісти за науку. Батьки Адама знали, що в нього СПАУ, але вони не мали співчуття. Вони хотіли, щоби син переріс це — просто зосередився і робив своє. Прокрастинація ставала дедалі більшою проблемою. Адам відкладав усе, що здавалось йому нудним, аби займатися своєю пристрастю — катанням на скейтборді.
Тепер Адам каже: «Шкода, що мої батьки не розуміли, як важко мені було зосередитися. Вони знали, що в мене СПАУ, та не могли цього винести. Вони казали, що я ледачий і безвідповідальний. Вони звинувачували мене, замість допомогти». Адам порівнює це з реакцією своїх батьків на харчову алергію його сестри: «Вони прийняли факт, що так працює її організм. Вони зі шкіри лізли, аби знайти для неї потрібні продукти, і допомагали їй навчитися жити зі своєю хворобою. Шкода, що вони не робили цього для мене».
Можливо ви, як і Адам, мали СПАУ і почувалися проклятим. Або ж ваш темперамент відрізнявся від темпераментів ваших рідних (наприклад, ви були інтровертом у родині екстравертів), і ви не почувалися гармонійно з іншими членами родини. Те, як батьки реагують на біологічні особливості своїх дітей, впливає на те, як розвиватимуться ці їхні риси в подальшому житті. До прикладу, Джером Каган, науковець, який вивчав питання розвитку дітей, досліджував сором’язливих дітей у розрізі часу.[158] Соромливість — це риса темпераменту, яка асоціюється зі страхом і відмовою пробувати нове. Каган зауважив, що коли батьки емоційно підлаштовуються до своїх дітей, дають їм надійну основу і з любов’ю підтримують їх у дослідженні світу, то їхні діти з часом можуть перерости свої сором’язливі схильності й з ентузіазмом та життєвою стійкістю взаємодіяти зі світом. Коли ж батьки не прислухалися до своїх дітей, ті переносили своє хвилювання у подальше життя. Якщо бракує хорошого зв’язку між тим, із чим ви народились, і тим, як вас сприймали, важко розвинути надійну впевненість у собі,[159] а брак упевненості — це один з основних чинників розвитку прокрастинації.[160]
Ви маєте вливатися не тільки у родинне середовище; ваша родина також має своє місце в культурному середовищі, у яке вам теж треба вписатися. Якщо ваша родина не була частиною домінантної культури — через своє походження, мову, колір шкіри, освіту, релігію чи економічний статус, — ви відчували особливий тиск, який міг сприяти прокрастинації.
У Розділі 17 ми подаємо рекомендації щодо того, як справлятися з окремими видами тиску, зокрема йтиметься про тиск на іммігрантів і на перших у сім’ї студентів, та зараз просимо вас подумати, чи не могли культурні обставини у вашій родині докластися до вашої прокрастинації. Чи стикалися ви з якоюсь реалією, яка вимагала від вас і вашої родини пристосуватися до культури? Наприклад, якщо ваша родина — виходець з культури, де особисті досягнення поступалися турботі про спільноту, то західний акцент на індивідуалізмі й конкуренції може видатися вам неправильним і збивати з пантелику.[161] Якщо англійська мова вам не рідна або якщо у вашій родині вдома не розмовляли англійською, то ви, ймовірно, відкладаєте написання робіт, звітів чи робочих листів, тому що вас засмучує нездатність висловитись англійською так само впевнено, як рідною мовою. Якщо ви перший зі своєї сім’ї, хто вступив у коледж, то ви могли відчувати себе неготовим до освітніх, фінансових, соціальних та бюрократичних вимог навчального закладу[162] і прокрастинували замість того, щоб попросити про допомогу. Якщо ви вийшли з середовища боротьби за виживання і тепер перебуваєте у більш привілейованому становищі, то можете почуватися не на своєму місці, невпевненим чи навіть фальшивим, а прокрастинація може бути способом уникнути перевірки того, ким ви є насправді. Нові культурні ситуації викликають стрес; вони нерідко створюють внутрішній конфлікт: асимілюватися в нову культуру чи триматися за родину й друзів зі старої культури. Прокрастинація допомагає уникати потреби робити складний вибір і стикатися з потенційною втратою важливих традицій.
158
Kagan, J., & Snidman, N. (2004). The long shadow of temperament. Cambridge, MA: Harvard University Press.
159
Там само; Cozolino, L. (2006). The neuroscience of human relationships. New York: W. W. Norton.
160
Steel, P. (2007). The nature of procrastination: A meta-analytic and theoretical review of quintessential self-regulatory failure. Psychological Bulletin, 133(1), 65–94.
161
The immigrant experience (2001). Northwest Regional Educational Laboratory. Запозичено 20 травня 2008 р. з сайту
162
First in my family: A profile of first-generation college students at four-year institutions since 1971 (2007). UCLA Higher Education Research Institute. Запозичено 20 травня 2008 р. з сайту