Мама: Я знаю, що в тебе все вийде! Ти можеш усе!
Батько: Якщо не робити це як слід, то краще взагалі не робити.
Дідусь: Головне — прийти до фінішу першим.
Батько: Помилка свідчить про погано організований розум.
Мама: Тобі потрібно багато заробляти, щоб допомогти з утриманням сім’ї.
Мама: Ти така хороша дитина. Що б я без тебе робила?
Сестра: Ти така гарненький; ти точно не будеш самотнім суботнього вечора.
Вчитель: Ти найрозумніший учень з усіх, яких я будь-коли мав.
Сумніви щодо вашого успіху
Батько: Я допоможу тобі з домашнім завданням, бо сам ти ніколи не справишся.
Мама: Ти всього лише непутящий ледар!
Батько: Ну й для чого тобі йти в коледж?
Мама: Якби ти спершу слухав мене, то не вплутався б у таку халепу.
Батько: Я забагато від тебе чекав. Варто було подумати краще.
Батько: Я — твій батько. Я ліпше знаю, що для тебе найкраще.
Мама: Ну, ти хоча б гарненька.
Тренер: Ця дитина просто плаксій.
Базова підтримка
Дідусь: Хай там що трапиться, ми підтримаємо тебе.
Бабуся: Я люблю тебе, хай що ти робитимеш.
Батько: Я зробив би не так, але сподіваюся, що для тебе це спрацює.
Мама: Тобі варто йти своїм життя так, як ти хочеш.
Батько: Не хвилюйся, кожен помиляється. Ми всі люди.
Тітка: Ти справді зробив усе, що міг. Ти молодець!
Брат: Хай там що, я стою за тебе горою.
Сусід: Мені подобається проводити з тобою час. Приходь до мене ще.
Погляньте на свій список. Подумайте про те, як ці послання вплинули на ваше життя. Це отак ви з собою самим тепер спілкуєтеся? Ці зовнішні голоси стали вашими внутрішніми голосами? Як вони доклались до вашої прокрастинації? Як ви можете зарадити некорисним посланням? Подумайте, чи можете ви відповісти якось позитивно або підбадьорливо. Наприклад, коли цей внутрішній голос каже: «Якщо не робити це як слід, то краще взагалі не робити», ви могли би відповісти: «Це неправда. Варто принаймні спробувати». Або якщо цей внутрішній голос каже: «Вважай! Ти не готовий!», ви можете відстоювати себе зі словами: «Це нормально, якщо я не знаю точно, що роблю. Я все одно можу спробувати». Ця нетипова розмова має як психологічні, так і біологічні переваги. Коли ви свідомо зміщуєте свій емоційний фокус з негативного на більш позитивний, ви руйнуєте вкорінені мозкові шаблони та створюєте нові.[164]
Протягом років ми слухали, як прокрастинатори описують п’ять основних сімейних тем, які пов’язані зі страхами, що лежать в основі прокрастинації: тиск, сумніви, контроль, прив’язаність та дистанціювання. Усі п’ять тем певною мірою присутні в кожній сім’ї. А у вашій сім’ї, що якось зростила прокрастинатора, як виглядала конкретна суміш цих тем? Може виділятися одна основна тема, або ж ви могли отримувати заплутану гаму змішаних послань. Деякі сім’ї, наприклад, підтримують високий стандарт досягнень для усіх її членів, тоді як в інших сім’ях переважно зосереджені на проявах відданості родині. Якщо ви подумаєте над взаємодією цих п’яти тем у вашій родині, то зможете побачити повнішу картину того, як розвивалася ваша самооцінка і ваша схильність прокрастинувати.
Тема тиску чітко прослідковується в родинах, які високо цінують досягнення. У них може бути велика династія визначних особистостей або незадоволені власним життям батьки, які покладають на дітей свої надії на вищі досягнення. У сім’ях із тиском цінують тільки бездоганне виконання. Сильні сторони не мають значення, допоки вони не є бездоганними; обмеження вважаються неприйнятними. Помилки є доказом провалу і тому джерелом сорому: «Ти або перший, або порожнє місце!» Тиск може бути важкою ношею, що здатна призвести до дезадаптивного перфекціонізму та прокрастинації в разі, якщо вам не вдається бути номером один. Під час дослідження, проведеного серед студентів коледжу, дезадаптивний перфекціонізм пов’язали з високими очікуваннями батьків і батьківської критики, — студенти надмірно переймалися тим, аби виправдовувати очікування інших.[165]
Посередність неприйнятна, хоча це послання може набувати форми підтримки: «Ти така розумниця. Ти можеш зробити все, чого забажаєш!». Дитина, яка чує надмірну та безцільну похвалу, може почуватися обдуреною, спантеличеною і врешті-решт не такою, як треба. Або ж посередню успішність можуть списувати на зовнішні чинники, не на вас, доносячи ідею, що, якби не зовнішній вплив, ваша успішність була би бездоганною. Наче ваші справжні здібності самі по собі не витримують критики й, аби бути досить хорошими, потребують фальшивих прикрас.
165
Rice, K. G., & Ashby, J. S. (2007). An efficient method for classifying perfectionists. Journal of Counseling Psychology, 54(1), 72–85.