Мозок кожної людини має свої сильні й слабкі сторони. Деякі функції даються легко, інші ідуть з боєм. Наприклад, Джейн може робити багато чого, та коли справа доходить до просторової уяви, вона належить до 0,03 % людей, яким це завдання дається найважче! Вона завжди сердилася на себе за те, що постійно губить шлях, а її труднощі в розумінні геометрії простору зіпсували їй шкільний атестат. Тому було спокусливо відкладати речі, які передбачають використання її найслабшої здібності, наприклад усі ремонтні проекти та завантаження багажника автомобіля, адже це так її засмучувало і змушувало почуватися дурною. Та коли ви приймаєте той факт, що ваш мозок слабше справляється з такими завданнями, тоді ви можете подбати про компенсацію. Тепер у Джейн є система GPS, вона користується MapQuest, перш ніж вирушити в дорогу, і просить людей давати їй детальні вказівки. На щастя, вона психоаналітик і рідко потребує знань з геометрії простору. Ви можете допомогти собі та своєму мозку, якщо звернете відповідну увагу на свої слабші зони, якщо поставитеся до себе зі співчуттям і розвиватиме свої слабші навички або ж якщо подбаєте про компенсацію чи допомогу.
Слабкі сторони нашого мозку можуть завести нас у халепу, якщо ми заперечуватимемо їх або ненавидітимемо себе за те, що вони в нас є. Але якщо їх прийняти, ми отримаємо важливі переваги. Ви можете працювати над поліпшенням цих сфер, зосереджуючи на них увагу й постійно практикуючись, тож з часом ваш мозок створить нові зв’язки — і слабкі зони стануть сильнішими.[175] Попри це в деяких випадках єдине, що ви можете зробити, — це компенсувати слабкість якоюсь зовнішньою допомогою. Тому, якщо ви приймете, що ваш мозок такий, який є, це допоможе вам жити без ненависті до самого себе і без жалю, що ви не є кимось іншим.
Емоційні реалії
Приймати себе повністю — означає знати свої емоції й гармонійно жити з ними усіма — хорошими, поганими і просто жахливими. Любов і захоплення, ненависть до інших і до себе, заздрість і вдячність, бажання і жалі — усе це частина спектра людських емоцій.
Якщо знати свої почуття, хай які вони, можна розвинути те, що автор Деніел Гоулман називає емоційним інтелектом — «здатністю розпізнавати власні почуття та почуття інших, мотивувати себе, керувати емоціями як у собі, так і у своїх стосунках».[176] Емоційний інтелект — це не начитаність чи обізнаність із фактами — це вміння розумітися на людях, починаючи з розуміння власних почуттів. Це важливо не лише для успіху в особистому житті; дослідження показали, що під час визначення успіху на кар’єрному шляху емоційний інтелект важливіший за традиційно вимірюваний IQ.[177]
Прокрастинація може викликати емоційні реакції, наприклад самокритику або огиду. Та як ми вже зауважили, вона також може допомагати уникати інших, більш неприємних, відчуттів. Коли ви витрачаєте багато часу та сил, уникаючи завдань і проектів, ви, мабуть, також уникаєте неприємних відчуттів, пов’язаних із цими завданнями. Наприклад, люди можуть відкладати на потім врегулювання податкових питань, бо в них виникають неприємні відчуття; а це може ставатися з багатьох причин: скажімо, вони не заробили за минулий рік вдосталь грошей або вони настільки неорганізовані, що не можуть знайти чогось необхідного, і ненавидітимуть самих себе, перекидаючи стоси паперів, або ж їм страшно зводити підрахунки. Відчуття тривоги, пов’язане з виконанням завдання, зазвичай свідчить про те, що задіяні й інші відчуття, які врешті-решт змушують вас уникати завдання.
Відчуття не повинні бути загадковими ворогами, що не дають вам отримати те, чого ви хочете. Коли до вас починають підбиратися сумнів, дискомфорт або тривога, які зазвичай призводять до прокрастинації, ви маєте можливість краще зрозуміти себе, більше дізнатися про власну прокрастинацію і вжити заходів, щоб почуватися краще.
Багато людей вважають, що відчуття дискомфорту — це хороша причина відкласти на потім. Однак рішення діяти лише тоді, коли вам комфортно, дуже обмежує. Це один із варіантів перфекціонізму — вважати, що для того, аби діяти, потрібно бути в найкращому емоційному стані. Якби всі, перед тим як взятися до дій, чекали, що їм стане комфортно, ніхто не ризикував би (існує якась тривога, пов’язана з невідомістю) і ніхто не вчився б (адже певний рівень тривоги мотивує до навчання, а от занадто сильна тривога йому заважає).
176
Goleman, D. (1998). Working with emotional intelligence. New York: Bantam Books, p. 317.